20 Укажіть, до якого напрямку належить творчість М. Вороного. А символізм; Б романтизм; В імпресіонізм; Г експресіонізм. 21 Укажіть твір, у якому В. Стефаник порушує проблему еміграції. А «Палій»; Б «Новина»; В «Камінний хрест»; Г «Сини». 22 Поезія «Гімн» І.Франка входть до збірки А «Баляди і розкази»; Б «Мій Ізмарагд» В «З вершин і низин»; Г «Зів’яле листя».

20. а

21. в

22. в

Якщо треба пояснення- пишіть в коментарі

Що підштовхнуло р. л. стівенсона до написання роману «острів скарбів»? сам письменник згадував, що одного разу він спостерігав, як його пасинок ллойд осборн щось малював і креслив. стівенсон теж накреслив карту уявного острова. своїми контурами він нагадував товстого дракона. кинувши погляд на карту, письменник ясно побачив, як серед вигаданих лісів заворушились герої його майбутньої книги. їхні засмаглі обличчя і блискуча зброя з’являлися в найнесподіваніших місцях. вони снували туди і сюди і шукали скарби на кількох квадратних дюймах цупкого паперу.. ким насправді був корабельний кухар? джон сільвер був старим піратом. колись він плавав із капітаном піратів інгледом. потім був із відомим своїми скарбами капітаном флінтом. за словами сільвера, сам флінт боявся його і пишався ним. яку роль у подорожі по скарби відіграла бочка з яблуками? на палубі корабля стояла бочка з яблуками. джим хокінс заліз у неї, щоб дістати останнє яблуко. і випадково він став свідком розмови, з якої дізнався про підступні наміри сільвера. старий пірат зі своїми прибічниками хотіли спочатку знайти скарби флінта, а потім позбутися господаря корабля і його друзів. як повівся капітан смолетт, дізнавшись від джима про підступні наміри сільвера? капітан сказав, що їм треба бути обережними і набратися терпіння, щоб дочекатися слушного моменту. рано чи пізно їм доведеться стати до бою з шайкою. а поки що господареві корабля, його слугам і друзям треба вдавати, ніби їм нічого не відомо про наміри сільвера. а потім вони зненацька нападуть, коли розбійники найменше чекатимуть нападу. чому джим вирішив залишити укріплення ? джим, знайшовши човен бена ганна, вирішив під покровом нічної темряви підпливти до «іспаньоли» і перерізати якірний канат, щоб течія викинула корабель на берег. джим був переконаний, що розбійники збираються вийти в море. таким чином джим хотів відібрати у них корабель. хто такий бен ганн ? як він опинився на острові? бен ганн був на кораблі флінта, коли пірат зарив свій скарб на цьому острові. а три роки тому бен плив на іншому кораблі повз цей самий острів і розповів, команді корабля про те, що тут заховано золото флінта. дванадцять днів шукали моряки скарб, але так нічого і не знайшли. після цього члени команди повернулися на корабель, а бена залишили самого на острові. чому лікар лівсі віддав карту сільверові? лівсі дізнався від бена, що той задовго до прибуття до острова «іспаньоли» викопав і переніс у печеру золото флінта. після цього карта втратила свою цінність. побачивши, що корабель зник, лівсі віддав сільверу карту, впустив його в укріплення і віддав усі припаси, що були там. це дало змогу лівсі і його друзям, не наражаючись на небезпеку, перебратися у печеру бена ганна — якомога далі від малярійних боліт — і бути поруч зі скарбами, перехованими беном.

Соломія уособлює найкращі жіночі риси – відданість коханому, стійкість та самовідданість. не бажаючи бути іграшкою своєму чоловіку, якого вона не кохає, соломія вирішує йти за остапом хоч на край землі, а саме – на волю, в бессарабію: «пропадай воно все пропадом… піду і я світ за очі… вже ж за тобою, хоч серцеві легше буде…». на цьому шляху вона демонструє неабияку відвагу, яка притаманна лише сильній жінці: «соломія все йшла. вона зібрала свою енергію, всю силу волі, всю міць тіла і йшла уперто і завзято з вірою, що її широкі й високі груди зламають усі перешкоди».     вона готова тягнути остапа на собі в буквальному сенсі, про що свідчить епізод, коли її коханого було поранено. відданість остапу не мала меж: «люді добрі,— благала соломія, стоячи на колінах,— змилуйтесь, прийміть нас до хати… ви ж бачите — пропадаємо… чоловіка мого пострелено, він ледве живий, мало не загинули ми в плавнях… я вам оддячу, я вам одроблю… візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… ось нате…»