Висновок твору Олекса Стороженко, , Скарб, ,

Твір «Скарб» повчаєщ, намагається прищепити йому риси доброти, працьовитості, порядності, чуйності, людяності і ввічливості. Також твір показує, наскільки погано бути скупою, заздрісною і підлою людиною. З цього твору для себе кожна людина має винести висновок, чи має вона хороші риси характеру, чи погані, а також зрозуміти, що скарб сам не прилетить у руки і потрібно наполегливо працювати, аби його отримати.

Провідним мотивом твору «Напис на книзі віршів» є пошук і знаходження власного голосу і творчого потенціалу.

Пошагове розгортання мотиву:
1. Автор описує свій досвід знайомства з поетичними шедеврами у книзі віршів.
2. Він відзначає, що коли люди читають вірші, вони відчувають, ніби автори цих віршів звертаються саме до них, до їхнього серця.
3. Читач сприймає слова, рядки, образи віршів як свої, вони стають частиною його внутрішнього світу.
4. Автор зазначає, що, прочитавши багато віршів, читач починає почувати натхнення, бажання створювати щось своє, власні вірші.
5. Таким чином, провідним мотивом твору є пошук і знаходження власного голосу, своєї творчої індивідуальності у поезії.

Обгрунтування та пояснення:
Автор відразу звертається до досвіду читача, використовуючи слова "ти" та "тебе". Це створює співчуттєву зв'язок з аудиторією та зацікавленість.
Вірші мають потужну емоційну зарядку, вони відкривають для читача нові способи сприйняття світу, пробуджують почуття, спонукають до роздумів, викликають співпереживання. Такий досвід може привести до цього, що людина захоче також висловити свої думки, почути свій голос через поезію. Автор запитує, які слова можуть ще написати в книзі і зазначає, що мабуть, є багато слів, яких ще не було в книзі, і ці слова може написати сам читач.

Таким чином, опираючись на реалії читача, його почуття та його сприйняття поезії, автор пропонує провідний мотив твору - пошук і знаходження власного голосу через творчість.

Довгі ноги, довгий ніс,
По болоті ходить скрізь.
(Лелека)

* * *
Стоїть корито,
Повне води налите.
(Ставок)

Хоч не літак, а крилатий,
Без крил не може працювати.
(Вітряк) * * *
Знизу клин
Зверху млин.
Тече вода
А їй не біда.
(Парасолька)
* * *
І червона, й соковита,
Та гірка вона все літо.
Припече мороз – вона
Стала добра й смачна.
(Калина) * * *
Кавунчики дрібненькі,
Смугасті та кисленькі,
У колючки вбралися
І кущиком назвалися.
(Аґрус)
* * *
Мов маленький м’ячик,
Висить, а не скаче,
Рум’яне, гладеньке,
На смак солоденьке.
(Яблуко)
* * *
Торох, торох,
Розсипався горох.
Почало світати –
Нема що збирати.
(Зірки)
* * *
Дерев’яний та довгенький,
Маю носик я гостренький.
На білому слід лишаю,
Усіх діток потішаю.
(Олівець) * * *
Ухопився за дріт,
Покотився у світ,
Потяг близняток
Цілий десяток.

повинен мене знати,
А коли мене не знаєш,
То нічого не вчитаєш.
(Абетка) * * *
З небесної діжки
Крижані горішки
На землю упали,
Шкоди нам завдали.
(Град)
* * *
Спритний майстер у стрибках:
На деревах, по гілках.
Вся руда, пухнастий хвіст,
Рідний дім для неї – ліс.
(Білка) * * *
На городі нога стоїть,
На нозі голова висить.
Куди сонце повертається,
Туди голова нахиляється.
(Соняшник)