На родину Вадима було накладено прокляття - так вважала Софійка
Хоча зважала вона тільки на Вадима Кулаківського Вона хотіла зняти прокляття з його роду думаючи ,що він зверне на неї увагу
Вона старалася з усіх сил сподобатись розбишаці і думала ,що коли вона зніме прокляття то хлопець зразу її полюбить
Вона подорожувала в часі тільки заради нього і коли позбулася прокляття вона думала , що вони будуть разом
Прокляття зняте, але Вадим так і не звертає на Софійка увагу. Софійка старалася зняти прокляття з Вадима , а натомість позбулась "прокляття родини Кулаківських"
Можна 5 ?
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Ісаї глава 35 зробити план будь ласка
Відповідь:
Він усіма чотирма ногами спробував відштовхнутися, але ратиці його були вже у воді, і лось відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу. Він ще раз конвульсивно здригнувся всім тілом, укладаючи всю свою силу і весь свій відчай, у той рух, але провалився ще глибше, і тепер крижані уламки билися об його спину. Він на мить принишк, готуючись до нового ривка, і коли його передні ноги злетіли на кригу, то здавалося, він уже вискочить і врятується, але крига тріснула під вагою великого тіла, і лось ще раз опинився по шию у воді. Він ревнув, кличучи на до , і його очі все густіше набрякали кров'янистим смутком, аж горіли червовим.розпачем. Ще раз спробував вирватись, але вдалося тільки однією ногою, — друга вдарилась об лід і стала майже неслухняна. Вода в ополонці кров'янилась, і червоне зразу ж стікало за течією, зникаючи під кригою. Лось відчув, що так йому не вирватись. Подібне відчуття вже приходило до нього — саме тоді, коли восени, у чорному бору, що стогнав од вітру, його почала переслідувати вовча зграя... Річкова течія була на вид не така страшна, як вовки, вона мчала не так швидко, вона не обпалювала його своїм смертельним диханням, але течія була така ж сама невблаганна, і чим більшу він розбивав ополонку, тим швидше вона могла затягти його під лід. Лось, розуміючи це, намагався поводитись обачно, але нога боліла, тіло слабло, і сили поступово покидали його. Він збирався до свого вирішального кидка, і коли знову не пощастило, то лось на хвилю заспокоївся, бо знав, що це не остання його спроба, що він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме.
Пояснення: