Чому героїв легенд народ наділяв надлюдьськими можливостями?

За давньою легендою народ вірив що Раніше люди були дуже сильними і мали над великі можливості на людські могли підняти гори двигатель скелі могли робити все що душа забажає але коли почали знижуватися на людська кров за звичайною кров'ю тобто хто звільнився найбільш сильні хтось женився на звичайній людині То кров настільки змішала стіл що перестало цих на людських людей народжуватися тобто зароджувалися тільки звичайні люди але ж Вони знали що були такі сильні люди тому вони на згадку про таких сильних та здорових людей розказували

Радість:
Лірична героїня поезії сповнена життєвого оптимізму, радості життя. У ній ніби живе «вітрогон-хлопчина», що не встоїть на місці, не дає зупинитися. Він не зважає на жвавий міський рух, йому потрібні простір, широке поле для діяльності. Тому не йде, а пролітає, і «похмурі люди» тільки підкреслюють радість, щастя героїні, її прагнення до дії.
Пломіний день:
Лірична героїня поезії (яка зливається з образом автора) має глибокі патріотичні почуття. її найбільша гордість і найбільший біль — Україна. Навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, відчути «гарячий подих,» однодумців і діяти, рушати «на шляхи великі», бурлити «водоспадом», щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.

Мабуть, так. Адже Івоніка та Марічка понад усе любили Михайла, а Саву вони любили менше. Він, засліплений коханням до Рахіри та образою на батьків, вчинив братовбивство. Та батьки не змогли б пережити знищення долі обох синів, тому Івоніка приховав від правосуддя те, що Михайла вбив саме Сава. Івоніка та Марічка все ж будуть відчувати свою провину за те, що сталося. Але до кінця життя вони так і не зрозуміють, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою владу, приносить більше страждань, ніж врожаю.