Іть скласти план до оповіданя басурмен

1. не -їсти не будеш.

2.страшний суд.

3.спіймали з цигаркою.

5. мрії про похорон.

6. каяття "грішника" 

Д Б Е Г

Объяснение:

Художні засоби:

епітети: «лебеді рожеві», «зорі сургучеві», «сивими очима», «добра ласка», «тихі зорі», «рожевим пір’ям», «золотим сузір’ям», «приспані тривоги», «бі­лява хата», «диво-наречені», «хмільні смеркання»; постійні епітети: «хлоп­ців чорночубих», «мавки чорноброві»; метафори: «танцювали лебеді в хаті на стіні», «прийдуть... верби і тополі. Стануть над тобою, листям затріпочуть, / Тугою прощання душу залоско­чуть», «лоскотали марево золотим сузір’ям», «темряву тривожили криками півні», «виростуть з тобою приспані тривоги»; «мріють крилами... лебеді», «сиплють ночі... зорі», «заглядає... казка сивими очима, ... ласка в неї за пле­чима», «біжи, досадо, не вертай до хати», «будуть мандрувати очі... і... хата»; порівняння: «лебеді, як мрії»; антитеза: «Можна вибрать друга і по духу брата, / Та не можна рідну матір вибирати», «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Батьківщину»; рефрен: «Можна все на світі вибирати, сину, / Вибрати не можна тільки Бать­ківщину»; образи-символи: лебеді (материнство, вірність), верби і тополі (Україна, Ба­тьківщина), мавки (незахищеність людського духу), казка (добро), зорі (при­сутність ангела-охоронця), вода лиманів (очищення, мінливості буття), мати (джерело духовності).

1. Тема: зображення дитинства головного героя та повоєнного життя людей сільської місцевості. Ідея: уславлення доброти, людяності; шанобливе ставлення до дорослих; засудження війни.

Тирлик — маленький хлопчик років 4-6. Невідомо, чому його так називали. Можливо, прозвали Тирликом ще тоді, коли він був зовсім маленький і не вимовляв звука «р» У Тирлика була мама, яка знахо дилася далеко від нього. Виховували хлопчика дідусь та бабуся, з якими він проживав на хуторі, де, окрім нього, дітей не було. Товаришував Тирлик тільки з ді дусями та бабусями, бо на хуторі, окрім нього, дітей не було. Коли і появлявся хтось молодший, то це був не хуторянин, а із сусіднього села, куди ходили на свята. Одного разу приїздила дівчинка Люба, з якою хлопчик подружився, навіть надумав оженитися, аби вона лишилася і не поверталася в місто.