" Про Зоряний віз" Літературний диктант 1. В якому краю жила вдова? 2. Скільки дітей було у вдови? 3. Чому захворіла вдова? 4. Чому дочка пішла шукати воду? 5. Чи знайшла дівчинка воду? 6. Яка тваринка теж хотіла напитися води з глечика? 7. Скількох людей дівчинка від смерті? 8. Восьма маленька зірочка на небі у сузір'ї Великої Ведмедиці- це,

пмсраьарчоп

Объяснение:

коли я читав повість а. я. чайковського «за сестрою», мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. хоч павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певнр, він на: магався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії україни! і ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.

ось павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.

андрій чайковський не ідеалізує павлуся. хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору сулеимана, можна виправдати. ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку ганнусю і визволити її з неволі. цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.

, образ павлуся надовго запам’ятається не тільки мені а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.

живучи серед козаків , іван підкова видавав себе за брата молдавського господаря іоана iii воде хороброго , який очолював національно -визвольний рух і убитого турками. є версія , що він проїзходіт з роду баторі , втік до козаків , рятуючись від сімейних інтриг. коли чутки про це дійшли до молдаван , незадоволених своїм воєводою петром vi кривим , вони спорядили в 1577 році посольство до івану підкові і просили його зайняти престол.за сприяння загону козацького гетьмана якова шаха з 600 козаків , і свого загону , в який входили і молдавани , підкова вторгся в молдавію і скинув з престолу петра кульгавого . івана підкову підтримали народні маси. наприкінці листопада 1577 він зайняв столицю молдавії ясси і проголосив себе господарем .утриматися в молдавії підкові вдалося , однак , не більше двох місяців. воєвода петро , зібравши свіже військо , рушив до ясс , щоб повернути втрачений престол , але був вдруге розбитий підковою . тоді стефан баторій , король польський , написав своєму братові , трансільванського воєводи христофору , щоб той надав петру хрому.на початку 1578 іван підкова , бачачи , що йому не втриматися на престолі , вирішив залишити молдавію і хотів пробратися до запорозьких козаків ; але брацлавському воєводі вдалося умовити підкову відправитися до варшави , щоб виправдатися перед баторієм . король , однак , на догоду туркам уклав підкову під варту і наказав стратити його у львові на площі ринок , в червні 1578 .16 червня 1578 його вивели на площу ринок у львові . після оголошення вироку козаку надали останнє слово . « мене на смерть , хоча в своєму житті я не вчинив нічого такого , за що заслужив би такого кінця . я знаю одне: я завжди боровся мужньо і як чесний лицар проти ворогів християнства і завжди діяв на добро та користь своєї батьківщини , і було в мене єдине бажання - бути їй опорою і захистом проти невірних » , - звертався підкова до присутніх. при цьому він просив урядників не страчувати його товаришів. випивши склянку вина , передану вірними побратимами , підкова попросив їх принести килимок. ставши на коліна , іван прочитав молитву і перехрестився . і тільки після цього славному козакові знесли голову.івана поховали в православній успенській церкві [ 1]. однак козаки викрали його тіло , перевезли до канева й поховали в одному з православних монастирів під чернечою горою.страта івана підкови й перетворила його на народного героя. про нього складали численні перекази , думи та пісні . він став героєм романтичної поеми тараса шевченка « іван підкова» ( 1839)було колись - в україніревілі гарматій ; було колись - запорожцівмілі панувати цих рядків поета залишається додати тільки те , що козаки свого часу «панували » не лише на україні , але , хоч і не дуже вдало , і за її межами.румунський письменник михайло садовяну присвятив повість « нікоаре поткоаве » (1952 ) та кількох козацьких . пам'ятники іванові підкові встановлено у львові та черкасах [ 2].

подробнее - на -