Чи схилився титан перед Зевсом?

Иззв того что титан у него нету геройских

Ух, як піднімається вітер! які темні важкі хмари йдуть зі сходу! чується грім. блискавки на обрії б'ють прямо в землю. іде гроза грози влітку особливо сильні, і не знаєш чого від них чекати. вітер підсилився. дерева гнутися. починає темніти, хмари закривають сонце. гуркіт грому й через кілька секунд починають блискати блискавки ще один гуркіт грому й пішов сильний дощ. блискавки ще більше почали блискати з усіх боків. бах! блискавка вдарила в старий високий дуб. він затріщав, але зумів устояти. скільки століть він переживає такі грози молоденькі берізки гнутися до самої землі. вітер так хоче показати влада над ними. важкі хмари нависли над самою землею, що несуть вони із собою? ще один гуркіт грому й пішов град. великі крижини почали падати снеба. під таким градом ніхто не встоїть. пари мінут і град припинилася, затих і вітер, немов зрозумів, що тут він неспроможний і вирішив здатися. важкі темні хмари розсіялися, немов нагулявшись удосталь, вирішили відпочити але вони ще сюди обов'язково повернутися. засяяло сонце, а на обрії з'явилася веселка. веселка сповістила про те, що бура пройшла, і можна тепер побігати по мокрій траві й теплих калюжах. ах, як свіжо й легко дихається після грози земля умилася, стала чистіше й світліше.

Весной 1820 г. Пушкина отправили в ссылку на юг, под начало генерала И. Н. Инзова. С каждым годом ссыльный Пушкин всё болезненней, всё острее переживал оторванность от друзей, от столичной жизни, от литературной среды. Но душевное смятение, страдание, тоска преобразовались в лирическую гармонию – и в поэзии Пушкин словно переживал ещё одну, гораздо более свободную и гармоничную жизнь. По пути в ссылку были созданы романтические элегии «Погасло дневное светило …» и «Редеет облаков летучая толпа …». В поэме «Кавказский пленник» (1820 – 1821 года) звучат мотивы свободы и неволи, обманутой любви и вечной надежды. Именно во времена южной ссылки Пушкиным были написаны поэмы "Бахчисарайский фонтан" (1821) и Цыганы» (1824 год) . В 1823 году, еще находясь в ссылке, Пушкин начал работу над одним из самых значительных своих произведений - романом в стихах "Евгений Онегин". Этот величайший роман Пушкин создавал в течение 8 лет и заканчивает его в 1831 году, уже вернувшись из ссылки