Літературний паспорт на вірш ой не ходи грицю​

Відповідь:

Літературний паспорт "Ой не ходи Грицю"

Назва:«Ой не ходи, Грицю»

Автор:Маруся Чурай

Літературний рід: лірика

Жанр: пісня-балада

Тема твору: відтворення трагічної долі Гриця. Історія про жорстоку помсту дівчини за зраджене кохання

Головна ідея: «Нехай же Гриць двох не кохає». Отруєння дівчиною коханого через зраду.

Художні засоби:

Епітети: «дівчина-чарівниченька», «темная хата», «чорні брови», «сирій землі», «дубовая хата», «дівчина чорнобровая». Метафора: «прийшла п’ятниця», «нехай достанеться Гриць сирій землі». Риторичний оклик: «Що через тебе мене мати била!» Риторичне запитання: «Нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?» Гіпербола: «…тая дівчина усі чари знає» Звертання: «не ходи, Грицю, …», «…ти, доню,….», «Ой мамо, мамо,…», «Нащо ж .., мамо, …» Пестливі слова: «зіллячко». Рефрен (повтор) : «Оце ж тобі, Грицю,…».

Вы будете смеяться, но всё что связано с Тарасом Шевченко и его «Кобзарём» напрямую связано с одним из методов захвата власти в чужой стране. Я подробно покажу это ниже мне в этом простой и логичный анализ прижизненных и последующих изданий его произведений.Что то странное творится и с «Кобзарём» и с его автором.При жизни Т. Г. Шевченко было несколько изданий «Кобзаря»:— первое, в 1840 году в Санкт-Петербурге, книга насчитывала всего 20 страниц;— второе издание было в 1844 году вместе с поэмой «Гайдамаки», под общим названием «Чигиринский кобзарь», и появилось исключительно потому, что сама по себе поэма «Гайдамаки» изданная в 1841-1842 году, почти не продавалась, а с 1844 года шла в «нагрузку» ко второму изданию «Кобзаря»;— третье издание было уже в 1860 году, уже после возвращения Шевченко из москалей (из солдат), обратно в Питер.Но вот что интересно, ни одно прижизненное издание «Кобзаря»  простому человеку посмотреть нереально! Даже фотокопии нормальной нет, что бы можно было посмотреть на каком же всё таки языке писал свои вирши нынешний «классик украинской литературы». Я даже больше скажу, даже посмертные издания «Кобзаря» практически отсутствуют до советского времени, а те что есть – почему то были составлены, отредактированы и переведены (!) во Львове (в то время Львов это не Россия, не Украина, а Австро-Венгрия!)!Хотя прямо о переводе трудов Шевченко не написано, а написано «выверено» по, внимание (!) «оригинальным рукописям Шевченко»!

Щастя! яке б здавалося знайоме зрозуміле поняття. як часто ми чуємо це слово? кожен, хто з'явився на світ претендую на щасливу долю, але чомусь одні її мають, а інших вона має вона вперто обминає. що таке щастя ? погляди на цю вічну ,як світ,проблему дуже різняться. павлуся, героя твору олекси стороженка "скарб", парубки називали щасливим,хоча він був ледачий, нічого не робив, а тільки що й спав. через панькання і виконання забаганок "маленького ",перемерзла мати, занедужала і померла. наймичка з наймитом всю роботу по господарству роблять, виконуючи заповіт матері павлуся. вони за ним як батько з матір'ю. усе в нього найкраще: урожай, худоба, пасіка .селяни вважали його щасливим,нічого не робить а все має. на мою думку, скарб - узагальнений образ щастя. і хоча люди заздрити павлусеві, вважали, що щастя приклеїлось до нього. автор робить висновки, навчає нас, що щаслива не тільки людина, яка не буде заздрити іншому ,буде жити і дякувати господу за те, що він послав