твір на тему "Мій герой", можете написать на русском как удобно )​

Моїм улюбленим героєм є Федько. Мені він сподобався з перших рядків оповідання. Це надзвичайношвидкий хлопець, у його голові завжди багато якихось ідей, він лідер серед однолітків. Незважаючи на його розбишацький характер, хлопці тяглися до нього, їм було цікаво з Федьком. Вражає сміливість хлопця, коли він не побоявся перейти на інший берег річки по крижинам, які весь час рухалися. Федько завжди говорить правду, навіть коли знає, що батько буде бити ременем. Хлопці не дружили, але коли Толя потрапив у льодяну пастку, Федько не роздумуючи кинувся йому на до й врятував життя. Він ніколи не видавав своїх друзів, не кажучи вже про зраду. Федько був халамидником лише зовні. Душа в нього була пре­красною, чесною та порядною. На жаль, хлопчик загинув. Мені зда­ється, що коли б Федько залишився жити, з нього вийшла б чудова людина.

Объяснение:

Моїм улюбленим героєм є Федько. Мені він сподобався з перших рядків оповідання. Це надзвичайношвидкий хлопець, у його голові завжди багато якихось ідей, він лідер серед однолітків. Незважаючи на його розбишацький характер, хлопці тяглися до нього, їм було цікаво з Федьком. Вражає сміливість хлопця, коли він не побоявся перейти на інший берег річки по крижинам, які весь час рухалися. Федько завжди говорить правду, навіть коли знає, що батько буде бити ременем. Хлопці не дружили, але коли Толя потрапив у льодяну пастку, Федько не роздумуючи кинувся йому на до й врятував життя. Він ніколи не видавав своїх друзів, не кажучи вже про зраду. Федько був халамидником лише зовні. Душа в нього була пре­красною, чесною та порядною. На жаль, хлопчик загинув. Мені зда­ється, що коли б Федько залишився жити, з нього вийшла б чудова людина.

Родина Кулаківських

Гордій (загинув, коли
мішок з кукурудзою
впав з горища)
На чужо-
мунеща
стіщастя непобудуєш

Данило
Двоїста дуща – питома риса Міщенків

Клава(хвороблива жінка, перша влас-
Ниця коралів)
Родинне щастя нащад-
ків
Фрол (випадково загинув, коли витягував рушницю зі скрині)
Один раз в рік і рушницястріляє

Михайло
(Міщенков-Білий)
Брехатизадля високої ціни

Горпина(Павло –ставле-
ння до тварин)
Людя-
Ність, поряд
ність
Франя(вийшла заміж за Корнія, причарувавши зіллям, не було дітей)
Вік з нелюбом проживала

Молодший син Данила
(роботящий)
Ніна(ставлення до коней- Мальва)
Людя
ність
Яків- помер, вдавившись картоплею на чужому обіді, свою дружину Лизавету замордував голодом
У ньоговзимкуснігу не випросиш

Син Михайла
Частково згадується
Ліна(Мак-
сим)розповіда-
ють історію родини від прапрапрабабусі Клави
піклування про інших
Васюня (майже 40 років провів у погребі, переховуючись від відпо-відальності за дезертирство)
Сам себе наказав - 30 роківховався

Іван (рано помер, залишивши на виховання Олені сина Толика)
Загинув молодим

Катерина(добра , вихована дівчина, загинула від блискавки разом зі своїм чоловіком та його родиною)
Одна добра душа

-

Толик (все життя прожив в переїздах, в кінці твору повертається до родини)
Перекотиполемжиття прож
--
Батько Вадима
(працював у Москві, не піклувався Вадимом)
Поїхавшукати легкого карбованця

Вадим(зухвалий,зарозумілий хлопчина)
Прокляттяпрокляттям, а характер характеромВ

1) «раз умирати кождому, але славно вмирати — се не кождо-му лучається. не сумувати мені за ним, але радуватися його долею». (захар щодо звістки про ймовірну загибель сина при обороні села.) 2) «тілько по наших трупах увійдуть вороги в тухольську долину! » (молодь на зібранні громади, обговорюючи план оборони від монгольських нападників.) 3) «не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета! » (захар на громадському віче.) 4) «силою і підступом узяли його, закували в залізні пута. хоч без рани, а весь облитий був кров’ю ворогів. ні, батьку, твій син не подав ім’я твоє в неславу». (мирослава захарові про поневолення сина.) 5) «він радив тухольській громаді не спиняти монголів перед тісниною, але впустити їх у кітловину. тут можна їх обступити і вирубати до останнього, а коли ні, то виморити голодом». (мирослава про пораду максима тухольцям.) 6) «подвійний зраднику,— се твоя вина! ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо! » (бурунда-бегадир до тугара вовка, руського боярина.) 7) «дурний хлопче,… таким, як ти, треба жити… життя — дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш». (тугар вовк максимові, умовляючи того зрадити свій народ.) 8) «ну, то богу дякувати! надіюсь, що й не вийдете вже. тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити». (максим тугару вовкові.) 9) «— не хвали… дня перед вечором! нащо тут великої сили, де сама природа своїми стінами й скалами спиняє вас? » (максим тугару вовкові.) 10) «не трать надії. я задля того йшла сюди, в ворожий табір, через усякі небезпеки, щоб сказати тобі: не трать надії! » (мирослава максимові у шатрі батька в монгольському таборі.) 11) «що мої мізерні машини проти такої ворожої сили? твій батько не таку силу виведе проти них, а таку, проти котрої ніяке військо не встоїть». (мирослава максимові.) 12) «а то значить — сам собі вирви з рук останню поруку вдачі. тухольці полонянина візьмуть, а мене проженуть! ні, сього не буде! я йду сам і без його слова». (тугар вовк мирославі.)