Чому твір захар беркут не втрачає актуальність і у 21 столітт

Відображення в повісті Івана Франка "Захар Беркут" героїчної боротьби народу Русі в XIII столітті проти татаро-монгольських нападників

Іван Франко був визнаним істориком, цікавився історичним минулим своєї батьківщини, написав багато художніх творів і наукових праць. Найвідомішим художнім твором Івана Франка на історичну тему є повість "Захар Беркут", написана на конкурс, оголошений редакцією журналу "Зоря" (1882), і надрукована в цьому ж журналі 1883 року.

У повісті зображено боротьбу наших пращурів проти монголо-татарської навали на Карпатську Русь 1241 р. У відтворенні історичного минулого письменникові до художня вигадка та народна творчість, зокрема широко відома в Галичині і в Закарпатті легенда про затоплення монголів тухольською громадою.

Франко створив художні образи народного проводиря Захара Беркута, його сина Максима, дочки боярина Мирослави, яка перейшла на бік народу, та Тугара Вовка, що зрадив народ і перейшов на бік ворога.

Історично правдиво письменник показав шляхи, якими йшли монгольські орди на руські землі, відобразив події весни 1241 року, згадав битву з ворогами на річці Калці 1224 року. Монгольські орди зображені як ворожа сила, що несла смерть і руїну руським землям. Іван Франко змалював образи ватажків монгольських загарбників Пети й Бурунди. Обидва — сильні люди з владними характерами, але славились неабиякою жорстокістю.

Із огидою описує автор загарбників, порівнюючи їх з хижими звірами, що шукають, кого б пожерти, але з любов'ю розказує про героїчних тухольців на чолі з відважним Захаром Беркутом, в образі якого втілені найкращі риси трудової людини, народна мудрість, воля до боротьби за щастя свого народу. Він із гнівом обрушується на Тугара Вовка, коли той претендує на право володіння Тухольщиною. Сам Беркут, дізнавшись про навалу монголів, виявляє глибоке розуміння небезпеки для Русі Карпатської. Готуючи оборону долини, Захар Беркут орієнтує громаду на те, що їх завдання не лише відбити монголів, а знищити їх, бо недобитий ворог завдасть страждань та мук іншим народам. Він гордий за сина Максима, що допомагає йому в нелегкій боротьбі. Обидва вони зуміли підняти громаду та підготуватися разом з іншими тухольцями до знищення ворогів: заманити їх до улоговини, перекрити вихід воді, що затопила улоговину і нападників, які загинули страшною смертю у паніці. Захар своїми руками з катапульти посилає величезний камінь на ворогів, знаючи, що серед них може бути його син. "Нехай радше гине мій син, ніж задля нього має уйти хоч один ворог нашого краю".

Але головним персонажем повісті є народ, образ його уособлений в тухольській громаді. Він сам вирішує свою долю і забезпечує собі свободу та незалежність. Тому ідея єдності і глибокий патріотизм є провідною думкою цього твору. Все це зробило повість сучасною та актуальною, а любов до свободи і рідної землі увіковічили її. Так і внаш час українцям треба єднатися,щоб здобути волю і незалежність на нашій землі

Объяснение:

Я взяв з інета можеш повикидать те що не подобаеться

Роксоляна-Настя Лісовська народжениця України!Кожного дня вона згадувала батьківщину зі слізьми на очах.Хоч вона і намагалася бути щясливою,радіти життю,але на самому дні її душі був схований велечезний біль.Навіть після тих висот яких вона досягла в чужих краях вона не забула про Батьківщину,в султана вона не просила нічого крім коштів на лікарні,кухні для вигнанців,притулки та інші.Завдяки своему положенню вона досить сильно до Україні,насам перед бідним та бездомним,обездоленим людям!               (суть така-якщо хочете добавте чтогось свого,та перевірте коми я не впевнений чи всюди їх розставив)

З-під пера Павла Загребельного вийшло багато творів, та саме романи займають найпомітніше місце в його творчості. Роман "Роксолана" — історія життя простої української жінки, яку в ранній юності розлучили з рідною землею, але на чужині вона спромоглася досягти такого високого становища, якого ніколи не досягала жодна жінка за всю історію існування могутньої Османської імперії.

Настя Лісовська, дочка священика, "мала в своїй крові батькову несамовитість і материн легкий норов". Батько подбав про те, щоб дочка отримала гарну освіту, називав її королівною. Та скінчились для Насті щасливі дні дитинства, коли її маму схопила татарська орда. Не встигла дівчинка пережити цю трагедію, як сама через кілька років стала бранкою. П'ятнадцятилітню Настю перевезли через Чорне море і продали в рабство.

Опинившись у султанському гаремі, Настя тяжко страждала. Але ховала свої страждання за веселим сміхом, за що отримала ім'я Хуррем — радісна. Коли султан Сулейман познайомився з нею, він оцінив її винахідливість, кмітливість і мужність душі.

Маючи гострий розум, постійно поповнюючи свою освіту новими знаннями, Роксолана досягла високого становища. Султан завжди прислухався до її мудрих порад, а його політика відносно українських земель була мирною під впливом Роксолани.

Оточена розкошами й почестями, Роксолана все одно не була щасливою. Постійна туга за втраченою Батьківщиною, глибока рана після загибелі батьків робили всемогутню султаншу нещасною. "...І не знайдеш винних, нікому не поскаржишся, не заплачеш ні перед ким".

Час зробив Роксолану безсмертною. Нам, українцям, слід пишатися тим, що вона — одна з нас. Відома на весь світ, нескорена русиночка з золотою косою...