Кто научил захара беркута лечить людей​

Відповідь:

Старець-монах Акинтій

Пояснення:

цитата "Довго блукав він (Захар) по горах і долах, аж поки по році блукання не зайшов до скитських* монахів. Між ними був один, столітній старець, що довгі часи пробував на Афонській горі у греків і читав там багато старих грецьких книг. Той монах умів чудово лічити рани і брався навчити своєї штуки кождого, хто проживе з ним рік у добрій злагоді і покажеться йому чоловіком щирого серця й чистої душі. Багато вже учеників приходило до старого, вічно задуманого і вічно сумовитого монаха, але ні одного він не вподобав, ні один не прожив з ним умовленого року і не виніс його тайників лікарських. Про сього-то лікаря почув Захар Беркут і наважився відбути його пробу. Прийшовши до скитського монастиря, просив, щоб заведено його до старця Акинтія, і одверто розповів йому про ціль свого приходу. Сивобородий, понурий дід Акинтій прийняв його без суперечки — і Захар вибув не рік, а цілі три роки.

Захар беркут - літня людина, формальний лідер громади не тільки у своєму селі, а й користується авторитетом на всій тухольщині. він є найстарішим членом громади, вихований як незалежна від князя і його обличчя. всі його справи - лише на користь громади. вже з дитинства засвоїв ідею чесності та справедливості. обрав цілковите служіння людям свого села і вже не здатний зробити іншого вибору. а така можливість була: двічі монголо-татари пропонували йому обміняти життя свого сина на порятунок  захар беркут - літня людина, формальний лідер громади не тільки у своєму селі, а й користується авторитетом на всій тухольщині. він є найстарішим членом громади, вихований як незалежна від князя і його обличчя. всі його справи - лише на користь громади. вже з дитинства засвоїв ідею чесності та справедливості. обрав цілковите служіння людям свого села і вже не здатний зробити іншого вибору. а така можливість була: двічі монголо-татари пропонували йому обміняти життя свого сина на порятунок селища. але захар приймав рішення з позиції не власною користі, а з позиції вірності обов'язкам. якщо він пообіцяв в обороні тухольщині, то він буде тримати своє слово, незважаючи на залежність життя сина від батькового рішення. т. е. життєвий вибір цієї людини цілком залежить від традицій і правил поведінки того суспільства, де його виховали. максим беркут дуже схожий на свого батька. він успадкував всі його риси: сміливий, чесний, справедливий, незалежний. певною мірою також зразковий людина серед громади. і в його житті також був момент вибору. максим опинився в полоні монголо-татар, і ті запропонували йому стати на зрадницький шлях: бути провідником у своїй місцевості, а за це в нагороду отримати своє життя. проте полонений відмовився, оскільки розумів, що через цей вчинок постраждає багато іншого люду. він вважав, що його життя не гідна життя інших людей, яких він обіцяв захищати. пояснюючи життєвий вибір даного героя, відзначимо, що він, як і його батько, був вихований у вільній незалежній дусі. т. е. головну роль в життєвому виборі людини відіграє виховання.     думаю

Кожен з нас має особисті уявлення про цінності в житті людини. дехто живе згідно з тими заповідями, що записані ще у біблії, але сучасне життя інколи і таких людей змушує нехтувати біблійними заповітами, а дехто і зовсім про них не має гадки. але з будь яких обставин тільки від нас залежить , як складеться наше подальше життя і яке місце буде зайнято нами у суспільстві. чи стане воно подібно бур’яну, який заважає рости іншим рослинам та лише засмічує подвір’я, чи буде воно схожим на прекрасну квітку, найкращу прикрасу двору. чи залишимося ми прикуті до землі, не в змозі навіть на трішечки від неї відірватися, щоб у повній мірі осягнути її велич, чи в нас виростуть крила і ми наче птахи, піднімемося над усім світом, щоб з висоти пташиного польоту милуватися невимовною красою нашої землі, неосяжністю нашого життя. наприклад, видатному письменнику нашої сучасності б. олійнику, на мій погляд, вдалося піднятися над землею і дуже багато розгледіти. побачив він не тільки простори нашої батьківщини, але й добре розгледів людей, що її населяють. вважаю, що йому не все. бо є ще багато таких представників нашого суспільства, яких і людьми складно назвати. вони геть забули про людяність, про душевне тепло,  любов  до ближнього і милосердя. такі люди намагаються будувати своє життя за якимись незрозумілими цивілізованому суспільству принципами, відкинувши поняття совісті та честі. вони не намагаються навіть на мить замислитися над злободенними питаннями та ніколи не ламають голову над своїми вчинками. вкрасти – і якщо ти не попався – це добре, нагримати на когось без усякого поводу – ще краще. таких людей бояться діти, їх не люблять дорослі, та й тварини їх обминають десятою дорогою. для таких нелюдів немає нічого святого, навіть вбити вони можуть лише за те, що хтось їм попався під гарячу руку. але як це не дивно, вони щиро вважають, що живуть правильно, що існують за істинно вірними принципами, і не мають ніякого бажання розкрити очі, зупинитися хоча б на мить та подивитися на своє життя очами сторонніх людей. саме такі люди мають лише фальшиві цінності, які заважають нормально жити не тільки їм самим, але й тим, хто знаходиться поряд з цими людьми. ти таке вчинив, що і статті у кодексі немає ти ж найсвятіше – небо – дядьку, вбив, а це вже вище від людського суду. не менш важливе, ніж моральні принципи, у житті любої людини є здоров’я. дехто вважає, що головне у житті людини – це матеріальний достаток та багатство, влада та змога вирішувати людські судьби, але він дуже помиляється, бо це фальшиві цінності. бо коли в тебе немає здоров’я, то його не купиш ні за які гроші, а коли ти помираєш, то ніяка влада над людьми не зможе подовжити твоє життя. і навіть коли ти найбагатша у світі людина, але в твоєму житті немає вірних друзів, які б були здатні за першим покликом прийти тобі на , навряд чи ти станеш щасливою людиною. тому, на мій погляд, істинними цінностями у нашому житті є особисте здоров’я та добробут рідних, добрі взаємовідносини з людьми, друзі та справа, якою займаєшся з задоволенням