Цитатна характеристика Тугара Вовка (на українській мові)

• «…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».  • «…Новий тухольський боярин, недавно князь Данило дарував йому в Тухольщині величезні полонини і ціле одне пригір’я Зелеменя, …побудував собі гарну хату…»  • «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду…»  • «Тільки мені ви затроюєте життя в тім раю».  • «Нічого мене не обходить ваша копа. Я тут із княжої волі і можу сам збирати копу, коли буду вважати се потрібним».  • «Зо мною, що вік звікував між князями, вдостоївся княжої похвали і нагороди за рицарські діла! Моя донька може вибирати собі жениха між найпершими і найславнішими молодцями в краю…»  • Мирослава: «Гнів проти тухольців засліпив тебе і пхає тебе до загибелі. Нехай і так, що ми нещасливі — а чи для того мусимо бути зрадниками свого краю? Ні, радше згинути нам із голоду під плотом!» «Вона бідна й не знала, як глибоко її батько був уже застряг у тім огиднім багні, як безповоротно він уже впав у безодню, так, що для нього справді не було іншого виходу, як падати глибше, аж до дна».  • З рабським ушануванням розступилися монголи перед незнайомим приїжджим, що говорив їх мовою та ще й таким певним тоном, до якого вони привикли від своїх ханів та бегадирів».  • «…Тугар Вовк у битві над Калкою зрадив Русь монголам, виявивши їм наперед цілий план битви, зложений руськими князями. …Боярин стояв у битві в першім ряді і при першім замішанні взятий був до неволі. Але дивним видавалось декому його швидке увільнення без окупу, хоч боярин божився, що монголи випустили його, шануючи його хоробрість. Діло було темне, а тільки те було певне, що при княжім дворі всі почали якось сторонити від Тугара, і сам князь не довіряв йому так, як довіряв давніше. Боярин в кінці почув тоту зміну і попросив у князя даровизни землі в Тухольщині. Не допитуючись, для чого задумав боярин покидати Галич і для чого хоче закопатись в такій лісистій пустині, та й ще з молодою дочкою, князь Данило дав йому даровизну — очевидно, рад був його позбутися».  • Максим: «Ти глянь на себе! Може, до тебе така назва борше пристане, ніж до нас. Адже до вчора ще був ти раб княжий, а нині ти вже раб великого Чінгісхана і, певно, полизав молоко, розлите по хребті коня якогось його бегадира».  • «…Зрадника, чоловіка, що потоптав сам свою честь, котрому проте ніяка честь не належиться».  • Максим: «У мне пута на руках, а в тебе на душі!»  • «Коб тільки мені по тих трупах дійти до власті й сили,— обернувся б і я лицем проти них. Але сей поганець, сей Максим,— то мені борець! А хто знає, може, й він міг би послужити до моєї цілі? Треба використати його, коли його маю в руках. Тепер, коли він у моїх руках, треба приєднати, вкоськати його трохи,— хто знає, на що ще може він пригодитися».  • Бурунда: «Псе блідолиций. Подвійний зраднику — се твоя вина! Ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо!»  • «Ще не вся надія монголів пропала. Треба користати з того, що в руках…»  

Джерело: https://dovidka.biz.ua/zahar-berkut-harakteristika-tugara-vovka/

Объяснение:

Тугар Вовк — боярин, якому князь подарував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду й хоче встановлювати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима, бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі.

. Крохам важко протистояти страхам, невдачам, неприємностям, тому малеча більш беззахисна. Саме завдяки цьому діти починають вірити, що існує сила, яка може вберегти їх від страху, болю  або страждання, тобто  у них виробляється своєрідний захисний механізм. Так з`являється уявлення про всесильних батьків, які можуть все, а також про добрих і злих чарівників і істот.

Віра в дива - це адаптаційний механізм психіки, який зберігається у нас на підсвідомому рівні і до дорослого віку. Саме він,  допомагає нам переживати найскладніші моменти в житті.

Ема:  зображення походу козацького війська під керівництвом  Сірка до кримського хана.
Ідея:  уславлення мужності, винахідливості, рішучості Сірка та його війська.
Основна думка: народ завжди складає пісні про тих, хто віддав своє життя заради вільної і щасливої України.
Жанр: історична пісня.
Художні особливості пісні:  Риторичний оклик:  «Та збирайтеся до хати у гості!».Метафори: «туман поле покриває», «військо... виграває», «місяць... зі ходжає».Повтори:  «...та ми ж думали...».Епітет:  «битий шлях».