Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Аналіз поезії "Балкон" Шарль Бодлер: (буду дуже вдячна, ів) Прамати спогадів, закоханих царівно, Ти — все, чим я живу, ти — все, чим палко снив! Ти пестощів красу згадаєш безсумнівно, Палаючий камін і чари вечорів. Прамати спогадів, закоханих царівно! О вечори, що їх освітлював камін, І ті, що в пелені рожевій, на балконі! Я до грудей твоїх і до пругких колін, Освідчившись тобі, тулив свої долоні. О вечори, що їх освітлював камін! Принадливі сонця в гарячі надвечір’я! Широка просторінь, а серце б’ється — страх! До тебе горнучись, княжно краси, повір, я Вдихав, здавалося, твоєї крові пах. Привабливі сонця в гарячі надвечір’я! А ніч густішала, як кам’яна стіна, Мій зір у пітьмі став зіницями твоїми. Я подих твій спивав, о труто чарівна, Торкався ніг твоїх я пальцями м’якими, А ніч густішала, як кам’яна стіна! Я воскрешатиму щасливі миті знову, Себе вбачаючи лиш біля ніг твоїх. Бо де ж я віднайду твою красу чудову, Як не в душі твоїй та в обрисах струнких? Я воскрешатиму щасливі миті знову. Ці клятви, пахощі й цілунки без кінця, Чи, заборонені, повернуться зі хлані, Як підіймаються на небеса сонця, Що омившись в океані? О клятви, пахощі й цілунки без кінця!
Кожна людина має крила. Не поспішайте заперчувати і відшукувати у себе на спині пір*їсті крила. Вони невидимі - духовні - і складаються(за трактуванням Ліни Костенко) з правди, чесності, довір'я, вірності у коханні, вічних поривань, щирості до роботи, щедрість на турботи, пісні, надії, поезії і мрії.
Ці крила рятують людину від земних турбот і кожного, хто вірить у їх силу, вони доносять до найзаповітніших мрій. Спочатку людина, як маленьке пташеня, робить невпевнені кроки і боїться піднятися над землею, але з часом людина, яка морально збагачується, вже відчуває силу і впевненість в своїх крилах...
І ось вже вона над землею, на дорозі до сонця, геть від проблем і справ.