План до казки григора тютюнника "дивак"

1.любов  олеся до зими. 2.спостережливість хлопчика.3.мрії олеся.чутливість  до краси  природи.4.укок малювання.непорузуміння вчительки.5.характеристика дядьками олеся.6.питання до діда прокопа.дід  вчить  хлопчика ,як  треба жити.7.біль і образа  олеся. 8.сон  хлопчика. новий  день

Цитатна характеристика михайлика «гуси-лебеді летять» на другий день уже було вiдомо, що чортяка мене не вхопить, бо я вночi нi разу не бухикнув. тому дiд зауважив, що я одчайдух i весь удався в нього, а мати сказала, що — в оглашенного. «хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі». «а ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. ї люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка. …люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. і люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. і люблю восени по коліна ходити в листві. коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки» «я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом», «та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити ін­шим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… і вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову». «я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запо­» «вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до шко­ли, наче ошпарений. напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався». мар’яна —> михайлику: «і вчися… та так учися, щоб усі знали, які-томужицькі діти. хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. були бидлом, а тепер — зась! » цитатна характеристика михайлика «гуси-лебеді летять» може бути доповнена кожним учнем через форму коментарів

Істину про те, що краса врятує світ важко заперечити. проте слід не забувати про те, що розуміння краси у кожного різне і залежить воно від того, у чому саме людина вбачає силу краси. а її сила може бути у всьому – у шедеврах мистецтва, материнській любові, мальовничих краєвидах рідної батьківщини, любові до ближнього, обличчі немовляти чи дівчини з глянцевого журналу, моральному вчинку або ж у благородній справі. та напевно ніхто не заперечить того, що в першу чергу нас приваблює зовнішня краса. а потім ми уже намагаємось заглянути «всередину» . яка ж з них важливіша? зовнішня краса чи внутрішня? думаю, що внутрішня. чому? а все доволі просто. пам’ятаєте, ще екзюпері сказав, що «найголовніше те, чого очима не побачиш» . і це дійсно так. спробую довести. уявіть собі красиву людину, з якої витягнули душу. що ми побачимо замість неї? порожнечу. порожнечу, яку має заповнювати те, що керує нами та нашою сутністю, нашими вчинками та вибором у житті. саме вона, внутрішня краса, приховує милосердя, чуйність, здатність любити, прощати та йти по життю.. саме у ній «ховається» те, за що ми любимо і поважаємо людину. тільки шкода, що зараз мало таких людей – людей з великої літери та вмінням цінувати внутрішню красу інших. але вони є, і це вселяє оптимізм. а той, хто не оцінить цю красу, не оцінить уже нічого в людині, навіть привабливу зовнішність..