В чому актуальність повісті "Захар Беркут" сьогодні - від 1 цитати Обсяг 1-1, 5сторінки

   Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку. 

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків. 

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. 
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.

Обидва брати схожі між собою. Кожен з них наважився на крадіжку ікони у власному домі. Можно сказати також, що вони схожі за внутрішніми якостями: схотіли продати велику цінність родини за прості папірці. Але їхнє бажання - ніщо, порівняно з тим, який ганебний вчинок вони вчинили. Хто може винести річ з власного будинку, як злодій? Може лише боягуз. І Роман, і Антон - боягузи. Звісно, на перший погляд здається, що головне - це крадіжка ікони, але насправді, головне зовсім інше. Які почуття керували братів, коли вони вчиняли цей злочин? Чи було їм соромно? Можливо, але навіть якщо соромно, то це ніяким чином не може відвести людину від поганого вчинку. Тільки після його здійснення людина замислиться над тим, що накоїла. І чи стане вона каїтися за свій проступок вирішувати тільки їй.