Дати визначення коломийці та назвати її особливості.

традиційний жанр української фольк-музики і хореографії,дворядкова народна пісня, кожен рядок якої має 14 складів з обов'язковою паузою після восьмого складу. Коломийками також називають коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю.

1.  Високо стоїть, одне око має, всюди заглядає.

2.  Стоїть серед моря червона комора.

3.  Золотий пішов, а срібний прийшов.

4.  Загадаю загадки на три граматки: усім трьом, що перед вікном.

5.  Іде лісом — не тріщить, іде водою — не плюскотить, іде до хати — на нього пси не гавкають.

6.  Зайде в дім — не виженеш дрючком, мине час — сам вийде.

7.  Через вікно суне золоте сукно.

8.  По морю, по морю золота тарілка плаває.

9.  Голуба хустина, червоний клубок по хустині качається, людям усміхається.

10.  Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий.

11.  На рогожці розіслані горошки, а всередині — півбублика.                                        
12.  Розісланий килим, розкиданий горох, ні килима не піднять, ні гороху не| зібрать.

13.  Нашу стелю у червінці мати вбрала ні одна дитина ще не дістала.

14.  Попід лісом-лісом котиться діжа тістом.

Як тільки перші весняні промені пробіглися по землі, у лісі відкрила очі квіточка. Солодко потягнувшись, вона озирнулася навколо. Бр-р-р, - здивувалася, побачивши чорну землю, самотні стовбури дерев і сиве небо. Чому все таке сумне? – запитала сама себе. І набравши у стебельце побільше повітря, гукнула:- Агов! Є хтось? Відізвіться!У відповідь тиша...- Аго-о-ов!..- Тут я, - почувся поряд голос.- Ой, - від несподіванки квіточка аж підстрибнула.А на неї усміхаючись дивилася білосніжна красуня. Витончені лінії пелюсток, тоненьке стебельце і неймовірно сонячна посмішка. - Ти хто? – замилувалася квіточка.- Я твоя сестричка, - відповіла та.Але помітивши, що квіточка геть розгубилася, пояснила:- Ми з тобою проліски. Ми діти весни. Ми першими серед усіх квітів сповіщаємо про те, що зима позаду.- І я теж така гарна?- Звісно. Ось поглянь, - і білосніжка показала сестричці у дзеркальце води. А звідти дивилося два гарних личка. - Та ми ж близнючки! – заплескала листочками квіточка.- Еге-ж! Ми схожі. І нас дуже багато. Озирнися лишень навколо.А у весняному повітрі вже звучала пісня: Ми весняні діточки,Білосніжні квіточки.Землю прикрашаємо,Килимом встеляємо.Про весну віщуємо,Радість всім даруємо.Так сотні молочно-білих пролісків будили своїм співом .