Виконати ідейно-художній аналіз твору письменника-земляка. ЗВІДКИ ВИГЛЯДАТИ ВАС, СКАЖІТЬ «Зеленка», «бетеери», блокпости… Розбито… вбито… спалено мости. Така страшна у нікуди дорога, Та до останку мусимо пройти. Похмура осінь. Мокрі бліндажі. Ідуть важкі, найтяжчі вантажі… Журавлики, кровиночки, синочки, І звідки ж виглядати вас? Скажіть. Жанна Дмитренко

Ідейно-художній аналіз:

Тема: розповідь про страшні часи війни.

Ідея: битва до останнього.

Жанр: вірш.

Художні засоби:

епітети: "страшна дорога", "похмура осінь", "мокрі бліндажі", "важкі, найтяжчі вантажі".метафори: "розбито... вбито... спалено мости", "мусимо пройти".риторичне запитання: "І звідки ж виглядати вас?".

Значення відповідальності людини за свою справу і вчинки. Відповідальність дуже нерозривно зв’язана з розвитком і становленням людини у суспільстві, також за рахунок відповідальності людина може виражати свою свободу слова.Кожна людина переди тим як що небудь зробить завжди повинна передбачувати наслідки . Не просто так було придумане прислів'я: Десять раз подумай, один раз зроби. Я мабуть с цим погоджусь .
       Уже в ХХІ столітті, в наш час відповідальність постає як основа моральних цінностей. Вона в свою чергу розповсюджується абсолютно на всі сфери діяльності людини, а також приватного, політичного і суспільно життя особистості в цілому.
       На мою думку можна зробити наступні висновки, що відповідальність є дуже важливою сутністю ознакою особистості. Тому що завдяки відповідальності ми можемо реалізувати себе в суспільстві як індивіди і як соціальна особистість.

   Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент, бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку. 

Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою. Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки, про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь, зберігаючи це все для нащадків. 

А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння, дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі писати на папері. А тепер вони є, але майже ніхто не хоче їх читати. 
Я щиро вважаю, що телебачення та електронні машини ніколи не зможуть повноцінно замінити щасливих годин спілкування з книгою.