Можно 12 запитань на твир захар берку тильки 6 роздил

Відповідь:

1. Який сон снився Захару Беркуту ? ( що Сторож падає на нього. Цитата  "і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього".

2. Чиї слова "Не відбити, але розбити їх — се повинна бути наша мета! " (Захара Беркути)

3. Кого описано "... в білім полотнянім, шовком перетиканім плащі, з луком за плечима і з блискучим топірцем за поясом". (Мирослава)

4. Хто порадив тухольцям не спиняти монголів перед тісниною, а впустити  в кітловиу, обступити і знищити всіх, або  виморити голодом (Максим)

5. Хто порадив  збити драбини, щоб з їхньою до штурмувати скелі ? (Тугар Вовк)

6. Чиї слова  і до кого "Ти запровадив нас у сесю западню, відки ми вийти не можемо " ? (Бурунди-бегадира до Тугара Вовка )

7.  Як довго тривала  пожежа в селі ?  (цитата "Може, зо дві години тривала пожежа...")

8. Хто запропонував спалити село ? (Тугар Вовк)

9. Що сталося з прадавньою липою, яка була свідком всіх громадських копних зборів ? ( цитата "З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа... ")

10. Чому монгольске військо змушене було спати напотемки, без вогнів у таборі ? (тому що під час пожежі вони спалили і знищили все, що могло горіти)

11. Хто обіцяв Тугару Вовку всі гори в дідицтво, і велике карпатське князівство ? ( Пета)

12. Кому  належать слова: "Тухольці ціпкий народ: кого раз у руки зловлять, то вже не люблять пустити " ? (Максим Беркут)  

13. Чим займався Захар Беркут, коли монголи штурмували скелі ? (лікував поранених)

14. Хто навчив тухольців як можна скинути  монголів з драбинами зі скель ?  (Мирослава)

Пояснення:

Твір Всеволода Нестайка «Тореадори з Васюківки» мене дуже зацікавив. Перші ж прочитані сторінки викликали у мене щирий сміх, адже твір був дуже цікавий, захоплюючий та наповнений колоритом справжнього безтурботного життя дітей. І все це разом справляло враження, наче автор пишучи цей дитячий роман сам був у віці головних героїв твору Павлуші і Яви, настільки щиро були передані усі переживання та емоції головних героїв Всеволодом Нестайком. Усі пригоди, які відбувалися з героями цього твору, я переживала разом з ними, так само відчуваючи радість або сум, переживання або впевненість. Прочитавши цей твір, я дещо змінила свій погляд на життя, багато чого зрозуміла і навчилася багатьом людським цінностям, а саме: щирості у почуттях, відданості у дружбі, а ще не втрачати почуття гумору і пам’ятати , що будь-які проблеми завжди можна вирішити. Тому я раджу читати цей твір не тільки дітям, а й дорослим, бо саме в ньому ви можете знайти те, чого вам не вистачало у житті. Я писала такое НА УКР лит недавно

Стоу була вчителькою й активною аболіціоністкою. Головним персонажем свого роману вона зробила дядька Тома, старого чорношкірого раба, відданого своїм білим господарям. Роман, написаний у дусі сентименталізму, зображує реалії життя рабів, водночас проводячи думку, що християнська любов здатна здолати навіть таке негативне явище, як рабство.

Роман став одним із бестселерів XIX століття, другою за кількістю продажів книгою після Біблії. Вважається, що він сприяв зростанню руху аболіціоністів у 50-x роках XIX століття. За перший рік після публікації було продано 300 тис. примірників тільки в США, понад мільйон у Великій Британії. Через три роки після публікації його вже називали «найпопулярнішим романом нашого часу» . Існує легенда, що на початку громадянської війни в США Авраам Лінкольн зустрівся із Стоу і проголосив: «Ви і є ця сама маленька жінка, що почала цю велику війну?». Однак відомості про цю зустріч і слова Лінкольна з'явилися в пресі тільки в 1896 році й, можливо, були зумовлені бажанням тогочасних інтелектуалів підкреслити роль літератури в сприянні суспільним змінам.

Книга та поставлені за її мотивами п'єси до утвердженню й популяризації стереотипів чорношкірого населення США: годувальниці-негритянки, чорношкірих дітей та дядька Тома як сумлінного багатостраждального слуги, вірного своєму господарю чи господині. З часом ставлення американців до таких стереотипів змінилося, вони стали сприйматися як образливі, що дещо затьмарило історичне значення книги як «важливого антирабовласницького знаряддя».

Джерела

Стоу народилася в Коннектикуті й викладала в Гартфорській жіночій академії, водночас беручи активну участь в русі за скасування рабства. Свій роман вона написала у відповідь на другий акт про рабів-втікачів 1850 року. Більша частина книги була написана в Брансвіку, штат Мен, де в Боудін-коледжі викладав її чоловік Калвін Елліс Стоу.