Львівська опера текст Орієнтовний план опису 1. Історія пам’ятки: цікаві факти про задум, будівництво, відкриття та існування пам’ятки до наших часів. 2. Опис зовнішнього вигляду пам’ятки: враження, екстер’єр, архітектурний стиль споруди. 3. Опис інтер'єру: враження відвідувача, цікаві й вражаючі елементи інтер’єру. 4. Цікаві факти й коментарі, легенди, унікальні факти щодо пам’ятки (журналістський ексклюзив 5. Звернення до читача / глядача (причини, за якими ви маєте побачити цю пам’ятку). СЛОВНИК Балюстрада — поручні балконів, галерей і т. ін., утворені з ряду фігурних стовпчиків або колонок, з'єднаних зверху перекладиною. Карниз — виступ, що завершує горішню частину стіни або міститься над вікнами, дверима. Неоренесанс — один із історичних стилів середини ХIХ століття, що заново використовує елементи стилів епохи Відродження. Характеризується тяжінням до симетрії, прямокутними планами з внутрішніми двориками, використанням пілястр (вертикальний виступ стіни, що умовно зображує колону) та рустики (облицювання зовнішніх стін чотирикутним камінням, передня сторона яких залишена неотесаною або отесана грубо). Тріада — єдність, утворювана трьома окремими особами, предметами, поняттями або частинами, елементами.

Необхідність в окремій будівлі для міського театру стала особливо відчутною в кінці XIX століття . У цей час Львів перебував у складі Австро-Угорщини , офіційно називався Лемберг і був столицею окремої великої австрійської провінції - Королівства Галичини і Лодомерії .

У 1895 році був оголошений конкурс, в якому переміг проект директора Львівської вищої художньо-промислової школи З. Горголевського . Він запропонував сміливе рішення для місця будівництва нового театру. Так як центр міста на той час був щільно забудований, проект передбачав перекриття міської річки, Полтви , суцільними бетонними склепіннями. З. Горголевский керував усіма земляними та будівельними роботами. Основне навантаження лягло на львівську фірму інженера І. Левинського . Будівництво почалося в червні 1897 року і тривало майже три роки.

Алегорія Слави на фасаді театру

Великий міський театр (так називався Оперний театр до 1939 року ) відкрився 4 жовтня 1900 року . В урочистому відкритті взяли участь письменник Генрик Сенкевич , композитор І. Падеревський . У цей вечір в театрі показували постановку драматичної опери «Янек» В. Желенського про життя жителів карпатської Верховини .

У 1934 році театр закрили через економічну кризу. У 1939 році тут пройшли Народні збори Західної України , які підтримали приєднання Галичини і Волині до УРСР . Театр був знову відкритий в 1939 році і отримав назву Львівського державного оперного театру.

У 1944 року 22 липня Львівського оперного театру могло б і не стати. У запеклих боях за Львів, німці вирішили замінувати і підірвати будівлю Львівського оперного театру.

У 2000 році театр святкував 100-річчя і було прийнято рішення дати театру ім'я відомої оперної співачки Соломії Крушельницької.

У 2008 році театр став членом асоціації Опера-Європа

Львівський Оперний театр побудований (1897-1900) за проектом архітектора Зигмунда Горголевського, який самостійно керував усім будівництвом використовуючи форми Ренесансу та бароко. Будівля багато скульптурним декором, в оформленні інтер'єру переважає мармур, ліпні орнаменти, позолота і декоративний живопис. Театр був декорований і зовні і всередині, продемонструвавши мистецтво скульпторів ( П. Войтович , Ю. Марковський , А. Попель , Е. Печ, Т. Баронч ) і художників (Т. Попель, М. Герасимович, Т. Рибковський, З. Розвадовський , С. Дембіцький, С. Рейхан).

Глядацька зала побудований у формі ліри, складається з партеру і 3-х балконів, налічує 44 ложі і вмещет 1000 глядачів. Зал має забарвлення в білих тонах з золотом. Головним акцентом обробки балконів є відлиті з гіпсу фігури атлантів, коріатід, муз, геніїв, а також герми. Пишно прикрашений стелю залу для глядачів. У центрі знаходиться круглий плафон з прекрасною бронзової люстрою, виготовленої за проектом З.Горголевський. Позолочена ліплення у вигляді гірлянд з квітів та листя, ділить коло плафона на десять сегментів, в яких знаходяться картини з алегоричними жіночими фігурами. З 1900 року традиційно зберігається бордовий колір крісел. Загальну картину залу завершує декоративний завісу «Парнас», створений Генриком Семирадського. Художник працював над нею останні роки свого життя в Римі. Вийшло так, у замовників не вистачило грошей, щоб заплатити художнику за роботу. Семирадский своє унікальне полотно, над яким трудився кілька років, подарував театру. Парадний завісу в обрамленні чудесного бордюру, виконаного італійським майстром Ретроссі за ескізом самого Семирадського, вперше постав перед залом для глядачів 13 січня 1901 року. Семирадский помер через рік після відкриття театру, а його завісу і понині прикрашає театр. Завіси-картини такого типу є лише в Ла-Скала, а також в операх Кракова і Львова. Перед глядачем завіса опускають лише при особливих випадках, наприклад на прем'єрах. Семирадский помер через рік після відкриття театру, а його завісу і понині прикрашає театр. Завіси-картини такого типу є лише в Ла-Скала, а також в операх Кракова і Львова. Перед глядачем завіса опускають лише при особливих випадках, наприклад на прем'єрах. Семирадский помер через рік після відкриття театру, а його завісу і понині прикрашає театр. Завіси-картини такого типу є лише в Ла-Скала, а також в операх Кракова і Львова. Перед глядачем завіса опускають лише при особливих випадках, наприклад на прем'єрах.

1. Яке суспільне явище засуджує повість "Дорогою ціною"? (кріпацтво)

2. У якому столітті відбувалися події, описані в повісті "Дорогою ціною"? (девятнадцятому)

3. Прізвище Остапа, головного героя повісті "Дорогою ціною". (мандарика)

4. Перший вірш М.Коцюбинського називався "Наша ...". (хатка)

5. Хто пристав до Остапа в дорозі?(Іван)

6. Хто приходив до хлопця в мареннях? (Дідусь)

7. Кого перед смертю хоче побачити Остап?(Соломію)

8. Який іб життя вели цигани?(Нечесний)

9. Який прийом вживає автор: «Все промовляє до нього»(Персоніфікація)

10. Кого Остап порівнює з волом? (Людей)

11. Народ намагався боротися з панами якщо не зброєю, то: (кіллями)

12. Переховуючись у яругах, втікачі очікували (перевожчиків)

13. Яких диких тварин Соломія НЕ бачила, рухаючись через комиші озерця? (качок)

14. Музичний інструмент, яким Гіца розважав сім’ю (скрипка)

15. Остап і Соломія переправилися на плоту через річку? (Дунай)

16. Річка, за якою знаходиться Туреччина (Прут)

17. На півдні якої країни "стояло військо і заслоняло волю" (Бессарабії)

18. З якою сільськогосподарською худобою порівнюється неволя народу (туром)

19. Ім’я головного героя твору? (Остап)

20. Остап оборонявся від вовка (водою)    

Объяснение:

На мою думку, Батьківщина — одна з найбільших цінностей у нашому житті, яку ти не вибираєш: вона дана тобі батьками як спадок, який маєш любити й берегти, щоб передати власним дітям.По-перше, Батьківщина — це насамперед духовний материк, тобто не лише країна, у якій ти народився, а й усі духовні надбання роду й народу: мова, пісні, традиції, звичаї, які відповідають твоїм ментальним особливостям. Яскравим прикладом усвідомлення цього є моя сім’я, де панує пошана до традицій, моральність, прагнення знати народні звичаї й дотримуватися їх: усі ми розмовляємо українською й любимо співати народні пісні, а святкову сорочку кожному власноруч вишила мама; щоліта мандруємо стежками України (у першому поході мене, піврічного, ще несли в спеціальному рюкзачку); допомагаємо дідусям і бабусям поратися на городі, у саду, учимося жити так, щоб не було перед ними соромно.По-друге, навіть якщо людина з якоїсь причини змушена жити поза межами рідної землі, вона несе у своєму серці часточку Батьківщини. Прикладів цього в літературі сила-силенна. Чи не найяскравішим серед них є творчість Тараса Шевченка, зокрема його поезія «І виріс я на чужині…», у якій Кобзар пише, що для нього немає нічого кращого, як «Дніпро та наша славная Вкраїна…». Глибинним розумінням патріотизму вражають «Кам’яний хрест» Василя Стефаника і «Волинь» Уласа Самчука, поезії Олександра Олеся та Євгена Маланюка.Отже, Батьківщина — це найцінніший дар твого народу й роду. Це не тільки земля, на якій ти народився та проживаєш, а й уся духовна спадщина твоїх пращурів, яку мусиш плекати й примножувати скрізь і завжди.