урядках поэмы Мыкола Вороново евшан зилля .Ні відког він не має ні утіхи , ні поради , світ увесь йому здається Без краси і без принади йдеться про ?​

Миф отличается от сказки тем, что в мифе используются реальные места, реальные события (довольно часто) и реальные герои с преукрашением.В мифе повествуется, чаще всего о подвигах и каких либо героях.

В сказке же большей частью вымысел . Ведь даже говорят "сказка лож, да в ней намек ...". В сказке скрыт смысл и события в сказке принимают локальный масштаб,в отличии от мифов. Да и в сказках довольно часто имеет место юмор,высмеивающий какой либо человечесский порок, что крайне редко встречается в мифах. еще небольшое отличие. В мифах всегда участвуют сверхестесственные существа, например минотавры, драконы. В сказках же, большей частью, героями становятся обычные люди, крестьяне.

Жанри можуть об’єднуватися у відносно стійку цілісність, яка називається жанровою системою. Для кожного роду літератури, доби, літературного напряму, течії чи творчості письменника характерні специфічні жанрові системи.

Зв’язок жанрів із родами літератури. У художній літературі існують три роди — епос, лірика, драма. Кожному роду літератури відповідає своя система жанрів. Однак літературні роди можуть взаємодіяти між собою, у результаті виникають міжродові утворення.

АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «ЖАНР»

Аспекти жанру

Зміст

Поняття абстрактне, загальнотеоретичне

Постійні (найбільш загальні) жанрові ознаки, які виявляються у творах різних епох і народів (роман, балада, поема, сонет тощо).

Історичне поняття

Ознаки, які виявляються в певну історичну добу чи період (героїчна поема доби античності, середньовічна героїчна поема, лицарський роман, роман доби Відродження тощо).

Явище національної культури та літератури

Ознаки, які виявляють специфіку певної національної культури та літератури (англійська балада, хайку, українська дума та ін.).

Факт колективної (фольклор) та індивідуальної (література) свідомості

Ознаки, які обумовлені колективною свідомістю (якщо йдеться про усну народну творчість) або індивідуальними відкриттями митців (чеховське оповідання, гоголівська повість, байронічна поема тощо).

«У самому понятті “жанр” поєднується усталене (постійне) і змінне. Жанр є усталеним як поняття загальнотеоретичне. Жанр є змінним в історичному розвитку й національній своєрідності. Окрім того, жанр є неповторно індивідуальним» (Н. Копистянська).