Чи можна вважати т.шевченка щясливою людиною

ответ:

так тараса шевченка можно вважати шо вин був щасливий

объяснение:

так тарас шевченко щаслива людина.

тому, що він писав багато щасливих творів, любив жити, дюбив людей.

Ось опис з тексту: а те хмарище було окрите гаями, справді наче хмарами. кругом обняла його річка з зеленими плавами, лозами й очеретами. через річку йшла до воріт гребелька. а ворота в череваня не прості, а державськії. замість ушул — рублена башта під ґонтовим щитом, і під башту вже дубові ворота, густо од верху до низу цвяховані. бувало тоді, у ту старовину, таке, що і вдень і вночі сподівайсь лихого гостя — татарина або ляха. так над ворітьми у башті було й віконце, щоб роздивитись перше, чи впускати гостя до господи, чи ні. над щитом — гостроверхий гребінь із дубових паль, а округ хутора — годящий вал.

Чому людям так подобається смішне? я , тому, що це підвищує настрій, є забути про власні проблеми. а якщо автор до того ж намагається об’єднати у своїх творах ліризм, гумор та сатиру, то знайомитися з його творчістю — велике задоволення. саме таке почуття у мене викликають гуморески остапа вишні, цього незвичайного «чарівника сміху». з насолодою перегортаю сторінки «мисливських усмішок». бачу усміхнене обличчя автора, який розкриває переді мною свою душу. з глибоким ліризмом розповідає остап вишня про свої дитячі роки. звичайно, без гумору він не міг обійтися, і, як результат переплетіння лірики та сатири, народилася на світ усмішка «моя автобіографія». це не проста біографія; це подорож до країни дитинства, зустріч з батьками, які робили все, що могли, для своєї дитини, хоч вона була не одна — всього сімнадцятеро дітей було в родині губенків: «отак між природою, з одного боку, та людьми — з другого, й промайнули перші роки мого дитинства золотого».