Чому частинки збірки "Зів'яле листя" названі жмутками?

Відповідь:

На мій погляд, у цю збірку ввійшли  дуже інтимні і важливі для поета вірші. У них  розкривається душевна трагедія самого Івана Франка, причиною якої є нерозділене кохання. Напевне, кожен вірш як опалий листок з дерева, ще яскравий, але розумієш, що життя в опалому листку вже немає, що за якийсь час він зів"яне. І все це опале листя можна  тепер лише зібрати в оберемок, в жмутки.

Пояснення:

1. Де  росла  тополя?
А) Неподалік  від  річки.
Б) Край  дороги  біля  поля.
В) На греблі.

2. Поле,  широке,  зелене,  порівнюється  з:
А) морем;
Б) океаном;
В) килимом.

3. Тополю  у  творі  названо:
А) тонкою  і  гнучкою;
Б) молодою  і  квітучою;
В) чорнявою  і  красивою.

4. До  кого  поет  звертається  у  своєму  творі?
А) Дівчат-молодиць.
Б) Хлопців-козаків.
В) Всього  українського  народу.

5. Дівчина  зустрічалась  з  козаком:
А) біля  криниці;
Б) на  узбережжі  озера;
В) під  вербою.

6. Яка  пташка  виспівувала,  „поки  вийде  чорноброва  з  хати”?
А) Жайворонок.
Б) Ластівка.
В) Соловейко.

7. Який  художній  прийом  застосував  Т.Шевченко  у  рядку  з  твору:
„А  серденько  мліло”?
А) Метафору.
Б) Епітет.
В) Контраст.

8. Скільки  років  чекала  дівчина  свого  козака?
А) 2.
Б) 6.
В) 3.

9. Щоб  припинити  страждання  своєї  донька  мати  вирішує  її:
А) засватати  за  старого,  багатого;
Б) розвеселити  співами;
В) віддати  за  сільського  коваля.

10. Який  народний  обряд  згадується  у  творі?
А) Колядування.
Б) Сватання.
В) Щедрування.

11. Із  запитанням  „Скажи  мені  щиру  правду – Де  милий  серденько?”  дівчина  звертається  до:
А) матері;
Б) бабусі-ворожки;
В) тополі.

12. Страждаючи,  дівчина  подумує:
А) утопитися;
Б) переїхати  в  інше  село;
В) вирушити  на  пошуки  свого  коханого.

Думаю хоть чимось до

Т. Шевченка — твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 року в місті Переяславі під час важкої хвороби.

Сили залишали поета, запалення легенів — хвороба на той час невиліковна. Але так багато ще хотілося сказати своєму народові. Прийшла невесела думка, що треба бути готовим до всього, треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями, перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли слова:

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій...

Відвідавши знедолену свою Вітчизну, проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, поет відчув відгомін спалахів селянських повстань по Україні... Він побачив, як пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. Він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок:

...вставайте, кайдани порвіте.

Це був заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.

Поет вірив у світле майбутнє України, вірив, що змінити соціальний устрій гноблених можна. «Заповіт» — це програма його життя, за виконання якої він мужньо боровся. Він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія.