Цитатна характеристика Мирослави из повісті "Захар Беркут" ОЧЕНЬ

Мирослава — дочка заможного боярина Тугара Вовка. Багато дівчат із заможних родин стають розбещеними, слабкими, але не вона. Її батько — сильний чоловік, «як дуб»-, і Мирослава достойна його дочка. “…попри все те Мирослава ніколи не переставала бути женщиною і ніжною, доброю, з живим чуттям і скромним, стидливим лицем, а все те лучилось в ній у таку дивну, чаруючу гармонію, що хто раз бачив її, чув її мову,— той до віку не міг забути її лиця, її ходу, її голосу” Побачивши дівчину вперше, тухольці говорять про неї: «От дівчина! Тій не жаль би бути мужем. І певно, ліпший з неї би був муж, ніж її батько!» 1 Тугар Вовк робить велику помилку — зраджує рідну країну й об’єднується з ворогом. Мирослава не згодна з батьком, для неї Батьківщина понад усе, навіть дорожча за батька: «Я не піду дальше. Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від його проклятого наміру». Потрапивши в монгольський табір, вона й там не зрікається своїх ідеалів. Коли батько просить її підійти, адже начальник монгольського війська ласкавий до них, вона жорстко одказує: «Не хочу його ласки!» Мирослава — це сильна, мужня, незламна особистість, порядна, чесна й відверта дівчина. Вона залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням і не змінює їх у залежності від обставин, як її батько. І хоч любить вона свого батька, найголовніше для неї — це почуття громадянського обов’язку й вірність своїй Батьківщині. Батько її гине, й інакше не могло бути, адже це єдиний вихід для зрадника, а любляча Мирослава залишається з Максимом.

Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». Мирослава полюбила простого селянського хлопця. У цьому образі Іван Франко показав усі найкращі риси слов’янської жінки — незламну силу волі й мужність, а також щиру вірність, ніжність і палке любляче серце. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.

Відповідь:

Ігор Калинець. Вірші:  "Дим", "Писанки", "Стежечка", "Блискавка", "Веселка", "Криничка".

Пояснення:

"Дим"

Тема: казкове відображення диму, який втік від вогнища.

Ідея: запах диму свідчить про рід діяльності людини (готування їжі, прибирання в садку, робота промислового підприємства).

Основна думка: хоча дим і «втік від вогнища», але він без нього існувати не може.

Віршовий розмір – верлібр (вільний вірш).

"Писанки"

Тема: зображення чарівної краси, яку творять мамині руки за до «дивного писачка».

Ідея: уславлення материнської праці, її талановитості, любові, прагнення відтворити дивовижний світ для своєї дитини.

Основна думка: мамині руки здатні відтворити дивовижне, чудове, красиве, те, що назавжди залишиться в дитячій уяві, її мріях.

"Стежечка"

Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.

Тема: зображення стежечки, яка мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи.

Ідея: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе.

Основна думка: «світ красний — голова крутиться»; тільки той сприймає чарівний світ природи, хто вміє її відчувати, любити, сприймати, як живу істоту; стежечка — початковий шлях малої дитини для пізнання дивосвіту.

"Блискавка"

Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.

Тема: змалювання блискавки — «королеви темряви», яка повсякчас намагається милуватися власною красою.

Ідея: уславлення краси як необхідність задоволення спокою героїні.

Основна думка: краса повинна бути не тільки зовнішня, а й внутрішня, душевна.

"Веселка"

Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.

Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника.

Ідея: уславлення веселки — дівочої краси, стрічки веселки, наче стрічки українського віночку; казкового кохання.

Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат.

"Криничка"

Рід – лірика. Вид лірики – пейзажна.

Тема: зображення кринички, яка підживляється підземними водами і напоює, живить природне довкілля.

Ідея: уславлення кринички як життєдайного цілющого джерела.

Основна думка: без води не може уявити життя жодна природна істота, людина.

Відповідь:

Кожен сприймає людей по-різному, хтось шукає від спілкування вигоду, а комусь і справді подобається дружити з тою, чи іншою людиною.

На мою думку, друзі--це люди, які готові підтримати тебе, до тобі у скрутну хвилину, це ті, хто поділить з тобою не лише лихо, а й радість. На жаль, не кожен має вірних друзів, проте мені в цьому пощастило.

Я дуже часто задумуюсь над питанням: "чому я дружу зі своїми однокласниками або друзями?".

По-перше, завжди прийдуть на до . Це мабуть одна з найголовніших причин нашої дружби.

По-друге, мої друзі вміють радіти моїм успіхам і перемогам. Як казав Оскар Уайльд: "Всі співчувають нещастям своїх друзів, і лише деякі – радіють їхнім успіхам."

По-третє, я дружу з однокласниками і друзями, бо з ними весело, вони вміють зберігати твої таємниці. З ними можна знайти пригоди в будь-якому місці,а ще вони постійно заряджають мене позитивом і піднімають настрій.

Мої приятелі завжди знайдуть на мене час, навіть якщо дуже зайняті. Варто звернути увагу, що мої проблеми хвилюють їх, як власні. Я також їм дуже вдячна(-ий), що вони можуть розфарбувати чорно-білий світ яскравими фарбами.

І це не єдині причини, чому я з ними дружу, їх є досить-досить багато.

Я дуже щаслива(-ий), що маю справжніх друзів, бо як писав Сократ: "Без дружби ніяке спілкування між людьми не має цінності."