Краткое содержание Франко Захар Беркут
Захар Беркут это историческая повесть Ивана Франко. Действие происходит на землях древней карпатской общины в 1241 году. Там, в живописной долине, защищённой со всех сторон горами, находится село Тухля. Живет в Тухле свободолюбивый народ, не знающий ничьей над собой власти. Именно туда приезжает боярин Тугар Волк, которому князем Данилой была дарована вся близлежащая земля. Что бы отметить вступления во владения Тугарин с местными боярами устраивает медвежью охоту. Проводниками они берут местных парней во главе с Максимом Беркутом, сыном тухольского старейшины. С мужчинами на охоту отправляется и дочь боярина Мирослава, красивая и смелая молодая девушка. По неосторожности она едва не попадает в лапы разъярённой медведице и в последнюю минуту её подоспевший на выручку Максим. Именно тогда между молодыми людьми зарождается взаимное чувство
Источник: Краткое содержание Франко Захар Беркут за 2 минуты пересказ сюжета
Відповідь:
Щоб обрати "свою" книжку, для початку слід оприділитися з жанром. Подумайте, що вам більше до вподоби: фантастичні пригоди, розслідування злочинів, романтичні історії чи просто короткі оповідки. Після того, як ви виберете жанр, можете піти в бібліотеку і запитати поради в бібліотекаря, попросити до в друга, або скористатись інтернетом. Книжку потрібно вибирати з приємними ілюстраціями та комфортним шрифтом.
Головне пам"ятати, що читання не має бути примусовим, адже якщо воно не приносить задоволення, то й великої користі від нього не буде. Тож якщо вам не подобається книжка, краще одразу перестаньте її читати і спробуйте знайти іншу.
Пояснення:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Проаналізувати образ Чіпки у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», спираючись на графік та цитатно характеризуючи персонажа.
На початку твору, Чіпка – широкоплечий 20-рiчний парубок, з карими очима, довгобразим лицем, одягнений у бiлу вишивану сорочку та просту свиту. На головi в нього висока решетилiвська шапка. Чiпка виріс у злиднях, в атмосферi недоброзичливостi i ворожостi. Тiльки бабусинi казки розширювали кругозiр хлопчика, примушували його задуматися, викликали в нього часом зовсім не дитячi запитання. Вже в дитинствi, коли Чiпку за впертiсть прогнав багатiй Бородай, вiн “понiс у серцi гiрке почуття ненавистi на долю, що подiлила людей на хазяїна й робiтника…” Великою силою емоцiйної наснаженостi, психологiчною переконливiстю позначенi роздуми Чiпки в зв’язку з несправедливим вiдбиранням землi. Рiзкi переходи вiд сподiвань жити щасливо до гiрких розпачливих настроїв, до болiсних думок про кривду, що “заснувала цiлий свiт”, про лихо, з тенет якого не вирватися трудiвниковi, гарячкова розмова з самим собою у важку безсонну нiч, коли зримо постала неправда у свiтi сильних, розкривають чесну, бентежну душу парубка. Тому й вразила кривда прямо в серце Чiпки, коли за право працювати на своїй землi чиновник з цинiчною вiдвертiстю вимагали хабара. Саме в цю мить Чiпка втратив не лише ниву, а й вiру в справедливiсть. У його серцi знову закипiла ненависть, але, на жаль, не тiльки до гнобителiв та їх прислужникiв, а до всiх людей. Своє горе, чорну безнадiю Чiпка починає топити в чарцi. А вiд пиятики вже прямий крок до грабунку. В романi глибоко вмотивовуються злочиннi дiї парубка. Болi змученої душi, кричуща соцiальна несправедливiсть – ось що штовхнуло вчорашнього хлiбороба, щасливого своєю працею, на шлях грабiжництва. Чiпка вважає цi вчинки вiдбиранням свого ж добра, рiвнянням багатiїв з бiдняками. На якийсь час, зокрема пiд впливом лихого “товариства” Чiпка опустився на саме дно життя, гiрко образив своїми вчинками матiр. Проте добре в його натурi змогло взяти верх, змогло перемогти. Вiн знайшов у собi сили перепросити матiр, повернути її в рiдну хату. Одружившись з Галею, Чiпка нiжно любить її, поважає матiр, ревно працює в господарствi, щиро й безкорисливо допомагає всiм, хто звертається до нього за пiдтримкою. Його “сувора натура, загартована давнiм злиденним життям, м’якшала: вiн тепер соромив свого давнього безпуття, тiєї кривої стежки, якою вiн думав дiйти до щастя”. Коли пiшли розмови про земство, про вибори гласних, Чiпка, незважаючи на те, що становий Дмитренко радив вибирати панiв, закликає громаду захищати свої iнтереси, “а не даватись знову панам у руки”. Чiпка видiлявся громадянською мужнiстю, прагненням вiдстоювати права трудящих. Тому селяни обрали його членом повiтової земської управи. Та пани все зробили, щоб “очистити” свої ряди вiд “мужика”, i Чiпку наказом губернатора було виведено з управи “по неблагонадежности”. Така несправедливість була останнiм поштовхом, що зламала життя правдошукача, штовхнула його на стежку слiпої помсти. Селянин вiдчув на собi, ще панська “правда” гiрше крадiжки, розбою. Не знайшовши справедливостi i вище, Чiпка став мстити без розбору, бити направо й налiво, бити наослiп. Грабунки, вбивства зводять нанiвець його протест, кров загублених жертв, смерть нi в чому невинних людей заплямовують Чiпку. Власне, вiн з правдошукача перетворився у звичайного злочинця.
Объяснение: