Фанфік до твору шпага славка беркута

ответ:

роль поета і поезії в житті і суспільстві (за творчістю лесі українки)

шкільний твір

чи може суспільство жити без письменників, без поетів?

раніше я над цим не задумувався, але, познайомившись із творчістю лесі українки, я зрозумів, що ні!

без її слова, без слова геніальної поетеси, без слова найосвіченішої жінки свого часу, без слова такої сильної духом людини не могло жити людство, не міг жити український народ із його мріями і сподіваннями на краще.

отже, роль поета і поезії в суспільстві величезна.

леся українка, яка почала свою творчість з ліричних творів, овіяних ніжністю, смутком, романтикою, стала поетом —трибуном. вона в своє слово вкладала стільки сили, стільки енергії, волі, духу, рішучості, шо це не кожному під силу.

розділяючи долю свого народу, поетеса пише у вірші "під час облоги міста":

поет не боїться від ворога смерті,

бо вільная пісня не може

так, леся українка не боялася смерті, вона вміла любити і жити, її героїня вірша "товаришці на спомин" сповнена (як і сама поетеса) беззавітної любові до батьківщини, до свого народу і жагучої ненависті до ворогів рідної землі:

що ж тільки той ненависті не знає,

хто цілий вік нікого не любив.

любов до свого народу, до вітчизни навчила лесю українку, як її героїню, ненавидіти ворогів, і вона звертається до свого слова як до зброї.

і без слова поетеса не може жити. про це вона пише у вірші "як я люблю оці години праці" безсонні ночі, народження думок втілюються в полум'яні, захоплюючі слова:

і любо так, і серце щастям б'ється,

думки цвітуть, як золоті квітки.

поетеса і дня не може жити без музи. а тогочасне суспільство не могло обійтись без поетеси, без її заклику, без її поезії, сповненої любові до батьківщини.

леся українка! як багато містить у собі цей псевдонім. україна, український народ — це такі вагомі слова для поетеси. і відданість їм вона сама доводила своїм життям і словом.

і тому й сьогодні "голос" лесі українки пробуджує в людей національну свідомість, гідність, віру в краще майбутнє.

і де ж сьогодні ті поети і письменники, яких би можна назвати "золоті поети україни", без яких би суспільство не могло жити?

объяснение:

Если тебе подойдёт,то вот.. осінь. ліс. листя шурхотить під моїми ногами. я йду, прижинячи крок, залишаю позаду міський шум, гомінливий натовп, знервованих перехожих, щоденні проблеми, буденну суєту. поступово кроки сповільнюються, починаю помічати все, що навколо: синь неба через верховіття, задумані осінні дерева, прозорий спокій дня. і світ не видається вже мені недосконалим, я віднаходжу рівногвагу, спокій, у моїй душі оселяється гармонія. її дарують мені осінь, ліс, дерева, вітер.  дуже часто в нашому житті трапляються моменти, коли нам доводиться шукати душевну гармонію, рівновагу, спокій в повсякденному житті. вони необхідні людині для того, щоб жити і творити. євген плужник у поезі «вчись у природи творчого спокою» радить кожному:   вчись у природи творчого спокоюв дні вересневі. мудро на землі.як від озер порослих осокою,  кудись на південь линуть журавлі.і справді «мудро на землі», а тому саме у природи треба вчитися віднаходити душевну гармонію, бо вона мудра, вічна,і ми її частина, а тому не маємо права розчинитися в її суєті: бо я дивлюсь і бачу: все навікина цій осінній лагідній землі,і твій слідок малий такий великий,що я тобі й сказти б не зумівсаме тому максим рильський ще у своїх першій збірочці «на білих островах» мріє втекти на хмари, у безодню неба, до краси духовного життя «на білі острови». бо саме там, а не серед людської метушні можна віднайти рівновагу, натхнення, гармонії: поете! живемо в пустинісеред каміння та людей,і тільки мак небесно-синій –  єдина втіха для людей.краса природи, краса людини, краса почуттів – вони нероздільні. кохання. скільки сердець, відчувши його, захотіли співати, творити, скільки закоханих людей нарешті зрозуміли красу життя і своє призначення на землі. іноді навіть погляд, жест, слово коханної людини здатні змусити нас бачити красу світу у всій її гармонійності, як побачив її ліричний герой поезії павла тичини «ви знаєте, як липа шелестить»: ви знаєте, як липа шелеститьу місячні весняні ночі? —кохана спить, кохана спить,піди збуди, цілуй їй очі,кохана я дивлюся в осіннє небо, далеке і синє, і розумію, що світ наш таки досконалий і мудрий, прекрасний і неповторний. головне – вміти бачити, розуміти, відчувати, шукати гармонію і душевного спокою у поезії, у людях, у природі, у людських почуттях.