Дослідіть художні засоби << Слова...>>. Випишіть приклади епітетів, порівнянь і персоніфвкацій із рядків , у яких зображено втечу Ігоря з полону

чужого народу, гине на чужині.

Байрон в західноєвропейській літературі вважається типовим представником романтичного напрямку, але його поезії помітно відрізняються від творів інших поетів-романтиків. Ліричний герой Байрона не ховається від життєвих негараздів, а сміливо виступає на боротьбу проти ворожого світу. У своїх поетичних творах поет зображував героїв, яки вступали у протиборство з усім світом один на один.

Якщо б у мене була можливість написати Байрону листа, я б зробив це приблизно так:

«Доброго вам здоров’я, вельмишановний лорд Джордж Байрон!

Ви мене не знаєте та й не можете знати, адже я живу набагато пізніше Вас. Та вже те, що я Вам пишу, може сказати про те, що Вашу творчість гідно оцінили нащадки, які й досі насолоджуються Вашими неперевершеними поетичними творами.

З часу Вашої загибелі пройшло багато часу і сьогодні Вас вважають одним з найяскравіших представників і родоначальників філософського романтизму у літературі. Створена Вами течія надала змогу талановитим митцям Вашої та наступних епох заявити про самоцінність творчої особистості, протиставити цю особистість консервативній, обережній посередності.Ваші, Джордж Байрон, цінності, які з часом стали основою романтичної літератури – це, на мій погляд, право на реалізацію як в житті, так і в літературі, самотність та нерозуміння, трагічний розрив суспільства і особистості. І це Ви довели своїм життям, адже прагнення до свободи у Вас було не тільки літературною декларацією, воно не зводилося лише до співчуття борцям за свободу, воно привело Вас до особистої участі у визвольній боротьбі грецького народу.

Ви бачили горе і смерть, зрадників і героїв своїми очами. Ви розуміли, що Ваш шлях, як шлях будь-якого солдата – це смерть за рідну землю і народ, це подвиг, який ніколи не буде забутим.

Не забуде Вас і Ваш народ, поки буде вільним. Ви загинули, але кров Ваша потекла не по землі, а по жилам Ваших нащадків у всьому світі. І я вважаю, що Вас, як героя, не варто оплакувати. Ваш подвиг повинен оспівуватися в наш час і в майбутньому, тоді він ніколи не буде відданий забуттю:

«Але сліз не буде на очах:

Плач образив би славний прах…».

Хоча Ви, лорд Джордж Байрон, не зараховували себе до героїв і просто боролися плечем до плеча з простими греками, оспівували у своїх віршах розум і мужність людини, цінували і любили життя, як безцінний дар, який ніколи не повториться, але який прославити можна, народ оплакував Вас як справжнього героя.

Дякую Вам за вашу незвичайну творчість, за ваші поезії, які до мені знайти відповіді на багато питань, важливих у житті будь-якої людини, незалежно від того, в яку добу і в якому суспільстві часи вона живе.

Прощавайте, лорд Джордж Байрон!

З повагою, Ваш прихильник».

Не так часто літературні твори викликають жваве обговорення серед моїх однолітків. А поезія Василя Голобородька викликала, якщо можна так сказати, справжній фурор. Перше, що спадає на думку, якщо виникає потреба схарактеризувати якось його творчість, — слово «дивно». Він пише дивні і неочікувані тексти. До того ж усе в його творах є дивним і неочікуваним. Дивує форма, вона близька до вільного, білого вірша — в ній простежується темп, але часто нема рими, іноді цей темп раптово змінюється, як змінюється музична тема. І образи в автора теж дуже неочікувані. Зелене волосся дощу, слова, якими ми мовчимо на самоті. Все це так незвично, але так захоплююче і цікаво.

Звичайні теми поет реалізує по-своєму. Наприклад, поезія про дощ. Мабуть, вірші про дощ писав кожен поет, навіть початківці завжди звертаються до цієї теми. Можливо, саме тому, коли бачиш у заголовку це слово, очікуєш чогось банального, звичного опису природи. Але в Голобородька дощ інакший. У його сприйнятті це зелене волосся, яке плете хмара, а в дощ вплетене все — і сам ліричний герой, і хата, і дерева. І коли дощ скінчиться, все зміниться (хтось набігається, хтось напасеться). А хтось повернеться в дім, що теплий, немов гніздо. Таке своєрідне бачення одразу характеризує автора як талановиту, незвичну людину. Він бачить світ по-своєму і пише по-своєму, зовсім не так, як писали до нього. І річка теж вплетена в дощ, немов дівоча стрічка, і дерева... Здається, ліричний герой бачить вищу єдність, гармонію світу. Дуже свіжим, новим здається цей текст.

Схоже враження справляє і текст «Ми йдемо». У цьому вірші автор звертається до однієї з традиційних тем української літератури. Мені чомусь навіть згадуються «Каменярі» Франка. Той самий вічний рух, вічний неспокій. Але «Ми йдемо» у Василя Голобородька — дуже оригінальний вірш. У його ритм вплетено рух, відчутна динаміка слова, рух думки, рух героїв, рух слів і рядків загадково поєднуються між собою. Поет створює не тільки свій власний ритм, а й власні слова. Мені дуже сподобався образ «тихомрійні села». З точки зору граматики, такого прикметника нема, а от з точки зору життя — він є. Бо як інакше назвати тихі, мальовничі села? Дуже влучний епітет!

Я переконаний, що поезія має бути неповторною, оригінальною, має відображати специфічне авторське бачення світу. Саме такою є поезія Василя Голобородька. Я шкодую, що не познайомився з його творчістю раніше, бо відтепер він один із моїх найулюбленіших поетів.