Вірш садок вишневий коло хати Зробіть казку

1. У 1663 році.

2. Хмарище

3. Чепурний

4. У боях проти ляхів пошрамовано вздовж і впоперек

5. Троє

6. Яким Сомко, Васюта і Шрам

7. У Лесю Черевань

8.Брат його дружини

9. Колишня польська княжна

10. Бо Череваниха має іншого затя на думці, та й сказали, що спершу треба сходити на прощу і їй снився сон, що чоловік дочки має бути найгарнішим. (Сон матері та домовленість із Сомком)

11.  Черевань та Шрам їхали до Гвинтовки, по дорозі зустрічають натовп, який святкує народження сина у Тараса Сурмача. Вони відмовляються з ними випивати і ті їх лякають чорною радою

12. Їхали у ридвані до Гвінтовки; пидїхав Кирило Тур з побратимом; говорить, що украде дівку

Объяснение: можно за поставить лучший ответ?

«Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі... ». «А ще я люблю, як з лісу несподівано вигулькне хатина, заскриплять ворітця, побіжать стежки до саду і до пасічиська. І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобкаЛюблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини. І люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на свої шапки росу. І люблю восени по коліна ходити в листві. Коли так гарно червоніє калина і пахнуть опеньки».«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащим».«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха... І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники...»«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».Мар’яна —> Михайлику: «І вчися...та так учися, щоб усі знали, які-то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло. Були бидлом, а тепер — зась!»