1. Прочитайте епіграфи роману "Місто". Назвіть проблеми, які в них порушено. 2. Як ви ставитеся до головного героя роману «Місто»? 3. Яку роль відіграли жінки в становленні особистості Степана Радченка? Розкажіть про кожну з чотирьох жінок у житті героя.

Відповідь:

Ліна Василівна Костенко — не тільки талановитий майстер слова, геній літературної думки, вона ще й прекрасний психолог, знавець людських душ. Це засвідчують її твори, серед яких і поезії («Світлий сонет», «Доля», «Моя любове, я перед тобою» тощо), й великі за обсягом твори, як, наприклад, історичний роман у віршах «Маруся Чурай».

І сьогодні в серцях українських людей живуть пісні легендар­ної поетеси-співачки з Полтави Марусі Чурай, що ввійшла в нашу історію світлою, але водночас трагічною постаттю. Легенда про цю талановиту дівчину обросла такими життєвими подробицями, що їх сприймаємо як реальність. Про Марусю Чурай написано повісті, п’єси, поеми. Одним із найвідоміших творів про Марусю Чурай є роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай*.Цей твір зацікавлює та інтригує читача вже з перших рядків, адже починається він досить своєрідно — з кульмінації — суду над Марусею. Дівчину звинувачено у смерті Гриця, її коханого. Біль обпікає душу дівчини, бо вона невинна. Отруту вона приготувала для себе, а Гриць самохіть випив її. Дівчині боляче ще й від того, що вона не може зрозуміти, що сталося з її коханим, чому він змінився, чому зрадив. Марусине кохання виросло, як пісня, з повноти душі, тому важко їй простити зраду, тому й відмовляє вона Грицю, який повернувся до неї з каяттям і проханням стати його дружиною. Маруся вважає, що розтоптане зрадою кохання неможливо відро­дити. Для неї воно було єдине, священне:Моя любов сягала неба,А Гриць ходив ногами по землі...Маруся не промовила жодного слова виправдання на суді. Свою таємницю вона довіряє лише Сонцю:Не помста це була, не божевілля,Людина спроста ближнього не вб’є.Я не труїла. Те прокляте зілля Він випив сам. Воно було моє.Ці слова звучать як гімн коханню і вірності. Маруся не бореть­ся за своє життя, але її поведінка на суді — це відстоювання люд­ської гідності, справедливості. Тому в даному випадку є всі підста­ви говорити про «високу* трагедію. Так, образи Марусі і Гриця — трагічні, життєве кредо Марусі — чесність. Вона не скоро зрозуміє причину свого нещасливого кохання. Гриць же «народився під та­кою зіркою, що щось в душі двоїлося йому», він метався між двома світами — між піснями й лицарськими ідеалами Марусі та вишня- ківськими достатками й убогістю душі. Він не зміг зрозуміти злету Марусиної душі, повівся з нею жорстоко та егоїстично. Образ ГрицяБобренка надзвичайно складний і трагічний.Вінувесь, крімхібащо серця, поринув у міщанське багно, душа ж його рвалася до Марусиних пісень.Роман у віршах «Маруся Чурай* — це твір зрілого майстра. Це вершинна книга Ліни Костенко, яка в змалюванні образів рома­нупроявила себе як тонкий психолог. Завдяки цьому твір вражає своєю психологічною навантаженістю.

Країна Прекрасного Далека чарівна, і в той же час усе в ній реально. Її населяють такі ж люди, як і насправді. Тільки дорослі тут дуже красиві, а діти милі і привітні. І головне — тут немає страху, немає пригноблення, холоду і голоду.

Але життя щасливих мешканців Країни Прекрасного Далека увесь час загрожує небезпека. Недалеко від них знаходиться країна жорстокого лицаря Като, що перетворив своє царство на мертвий ліс. Маленький Мио вирішує захистити щастя і свободу поневолених злим лицарем людей. Він вбиває жорстокого Като і визволяє з неволі жителів, які ніколи раніше не бачили сонця. Мио не самотній у своїй боротьбі. Йому допомагають тварини і трави, дерева і гори, йому допомагають і люди: дають хліб, щоб герой вгамував голод, плащ, що робить Мио невидимим, меч, що пронизав груди Като.