и обясните почему именно эта буква​

Старий, не дуже вдалий, художник Берман мав мрію - створити шедевр.
Він малював картини, які не мали успіху.
Берман опікувався двома молодими дівчатами Сью та Джонсі.
Він дізнався від Сью, що Джонсі майже невиліковно хвора. Вона ж постійно дивилася у вікно, за яким стояло дерево. Вітер колихав гілля і з нього опадало листя. Сью вирішила, що помре, коли з нього впаде останній листок.
Берман, дізнавшись про це, намалював листок таким чином, що з вікна здавалося, ніби він тримається на дереві.
Він малював його, коли на дворі була жахлива погода. Берман занедужав.
Проте, коли Джонсі побачила, що листок не падає, вона повірила, що може і має видужати - і дійсно почала видужувати. А от Бермана забрали до лікарні, де він врешті помер від запалення легенів.
Автор цієї надзвичайно людяної новели майстерно показав відданість заради порятунку життя іншої людини.
Отже, Берман реально створив шедевр, кращий за будь-які свої попередні роботи. Його мрія здійснилася.

Моя мама лiкар. Один раз вона сказала менi, що завтра пiсля 
школи я пiду з нею на роботу, тому що ïй потрiбна моя до Я з 
радiстю погодилася, тому що завжди любила такi походи з мамою. Ми йшли 
по заснiжених вулицях, i я думала: Що ж за до потрiбна моïй 
мамi? Коли ми дiйшли до лiкарнi, я зовсiм заплуталася у своïх 
припущеннях. Ми зайшли у свiтлий кабiнет з табличкою Свiтлова М. И., i 
почався звичайний день дитячого лiкаря. Мама звичайним рухом надягла 
бiлий халат i запросила першого пацiєнта. Це був маленький хлопчик 
чотирьох-п'яти рокiв. I тут я зрозумiла, навiщо мама взяла мене iз 
собою. Щоб читати казки — так, щоб читати казки цим маленьким 
заплаканим пацiєнтам Я читала, маминi руки швидко рухалися з 
фонендоскопом у руцi вiд дитини до медичноï карти. Дитина 
заспокоювалася й уже не плакала, а навiть радо посмiхався. Я читала усе 
бiльш виразно, i дитяча особа менi посмiхалося у вiдповiдь. Мама уважно 
обстежила малят i робила запису в ïхнiх картках. Так ми вiдробили 
всю змiну, а коли йшли додому, мама сказала мен тобi, 
помiчниця. I я була безмежно вдячна мамi за те, що вона дала менi 
можливiсть вiдчути себе потрiбноï людям. I що з того, що я лише в 
сьомому класi?!