Чому перед дочкою боярин відзивається про князя Данила інакше, ніж перед тухольцями?Захар Беркут

Відповідь:

Для того, щоб зрозуміти чи дійсно Тугар Вовк по-різному відзивається про князя перед тухольцями і перед дочкою, спершу знайдемо в тексті цитати, що підтверджують це:

перед тухольцями на громадській раді  Тугар Вовк каже, що його прислав  "— Мій і ваш пан, князь Данило Романович".

Мирославі, коли вони їдуть в монгольський табір каже: "Може, їхати до Галича, до князя, котрому я наприкрився і котрий рад був мене позбутися? О, хитра се штука, той князь! Використати силу чоловіка, виссати його, мов спілу вишню, а кістку кинути геть — на те він якраз. І який рад був він, коли я попросив у нього даровизни землі в Тухольщині! "Іди,— сказав мені,— нехай лишень тут не бачу тебе! Йди і угризайся з тими смердами за нужденну межу, лиш сюди не вертай!"

Думаю, що перед тухольцями Тугар хотів продемонструвати, що він не якийсь заблуда, а поважний чоловік, якому князь за вірну і тяжку службу дарував ці землі. А воля князя має бути законом для тухольців.

Але перед дочкою, яка була для нього єдиною найріднішою людиною, Тугару Вовку не потрібно було прикидатися. Він розуміє, що князь його не поважає і не довіряє. Нічого Тугар Вовк за довгі роки служби у князя не заслужив. Що Тугар сам змушений ви хоч якісь землі. Що даруючи йому тухольські землі, князь радий був спекатися  Тугара Вовка з свого оточення.      

Пояснення:

1. А

2. В

3. В

4. Б

5. Б

6. Вони негайно займають свої квартири і ну ставити піснею весну! Чорні, ворухливі, непосидючі! Вони співають голосами багатьох пташок і працюють з піснею. Уже тягнуть у свої хатки тоненькі прутики, волосіння, пір'ячко. Незабаром сами яка покладе перше яйце...

7. Березень називають примхливим місяцем тому, що це перехід с зими на весну. Погода часто змінюється.

8. Я б назвав(назвала) це оповідання "Перший місяць весни", тому що тут описується саме березень, як прилітають пташки з дикого краю, як з'являється весніннє рівнодення і т.д.

Краса врятує світ, якщо світ врятує красу (за новелою Рея Бредбері “Усмішка”) Є вічні шедеври образотворчого мистецтва, над якими не владний час, метушня політиків, для яких “минає славне і гучне”. До таких творів належить неперевершена “Джоконда” Леонардо да Вінчі, незрівнянне втілення гуманістичного ідеалу жіночої краси. Жодна картина світу не зазнала такої кількості підробок, нападів: її заливали фарбою, намагалися пошматувати, старанно замальовували куточки вуст, щоб убити незбагненну посмішку, таємницю якої уже кілька століть даремно намагаються розгадати мистецтвознавці. Саме посмішка Джоконди і стає “героєм” новели Рея Бредбері.