Оберіть правильне твердження: а) центральним образом поезії «Чого являєшся мені у сні?» є образ матері; б) збірка «Зів'яле листя» І.Франка складається з чотирьох «жмутків»; в) вірш «Гімн» завершується риторичним окликом; г) ліричний герой поезії «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» проголошує свою приреченість вічно любити байдужу до нього дівчину і страждати; д) «Легенда про вічне життя…» належить до збірки «З вершин і низин». 11. Який художній засіб використав автор у рядках вірша „Гімн”: І простується, міцніє, І спішить туди, де дніє. Словом сильним, мов трубою, Міліони зве з собою...? а)епітет; б)метафора; в)градація; г) анафора. 12. Яку назву отримав театр другої половини XIX ст.? а) «театр драматургів»; б) «театр професіоналів»; в) «театр корифеїв»; г) театр Марка Кропивницького. 13. Рідним братом І. Карпенка-Карого був: а) М. Садовський; б) М. Старицький; в) М. Кропивницький; г) І. Котляревський. 14. Закінчіть фразу І. Франка: «Росія втратила поліційного пристава, Україна зискала ...»: а) Старицького; б) Карпенка-Карого; в) Кропивницького; г) М. Садовського. 15. Не розділяють прагнення Мартина добитися дворянського титулу всі персонажі, окрім: а) Степана; б) Марисі; в) Палажки; г) Гервасія. 16. Степан і його друзі-чиновники у вихідні дні: а) сидять у бібліотеці, відвідують музичні вечори; б) допомагають удома, наводять лад у паперах; в) виїжджають на річку, п’ють і співають; г) виконують те, що не встигли на службі. 17. Ідеєю твору «Мартин Боруля»: є а) викриття злочинної діяльності шляхтича Красовського; б) змалювання судової тяганини з її бюрократичними вадами; в) зображення життя дрібного шляхтича в кінці ХІХ століття; г) засудження міщанських прагнень головного героя. 18. Установіть відповідність між дійовою особою та реплікою, яка їй належіть. 1) Мартин Боруля; 1) Гервасій Гуляницький; 3) Марися; 4) Трандалєв. а) «Поросят тілько в ночвах патрають, а ти хочеш благородного чоловіка»; б) «Краще жить на світі щасливим мужиком, ніж нещасним паном – це всяке знає!»; в) «Красовський державець… – вір мені, що як будеш отак розбувать свій гонор, то Красовський з’їсть тебе!»; г) «Їздю на своїх конях по просите лях: і коней годують, і мене годують, і фурмана годують і платять!..»; д) «Та я ж письмоводителеві над ночвами ціле відро води на голову вилив».

світова література має у своїй скарбниці багато історій трагічного кохання, багато закоханих героїв, мрії яких так і не здійснилися. трістан та ізольда, ромео та джульєтта, паоло та франческа і ще багато-багато закоханих, яких розлучила чи доля, чи злість та ненависть інших людей. михайло коцюбинський додав до цього переліку ще одну пару —  івана та марічку, сільських парубка та дівчину з берегів черемоша, які, на відміну від заклопотаного своїми справами та буденністю , мали поетичні душі, чутливі серця.

іван від самого свого народження виділявся серед інших дітей, він поводився інакше, був чужим у гуцульському світі, де існували свої закони й чітко визначений погляд на всі явища та події. мати навіть неодноразово замислювалася, а чи свою дитину вона виховує, чи не «встигла хитра бісиця обміняти її дитину на своє бісеня». незвичайною, несхожою на всіх була і марічка. згадаймо лише сцену  зустрічі двох дітей: дівчинка не заплакала, коли іван вдарив її та викинув у воду її кісники, а почала привітно розмовляти та пригостила кривдника цукеркою.

іван та марічка, як і славнозвісні ромео та джульєтта, були представниками двох ворогуючих родів —  гутенюків та палійчуків, ненависть між якими була такою давньою, що вже ніхто, не пам'ятав, звідкіля вона пішла. проте, на відміну від шекспіра, український письменник не акцентує увагу на цій ворожнечі — двоє закоханих змогли обійти її, їхнє кохання довгий час залишалося таємним, батьки нічого про нього не знали і не втручалися в стосунки івана та марічки.

хлопчик та дівчинка  зростали разом: випасали ягнят, бігали лісами та луками, купалися у річці, гралися та веселилися. поступово їхня дитяча дружба переросла у міцне і, з погляду інших людей, якесь незвичайне кохання. вони обоє були тонкі, творчо обдаровані натури — іван пречудово грав на флоярі, а марічка складала пісні. і в цій музиці, у цих піснях виливалася вся сила їхнього кохання. понад усе іван хотів одружитися з марічкою та змушений був іти в найми далеко від рідного села. тяжко йому було розлучатися з коханою, та й дівчина передчувала недобре, проводжала милого сумними співаночками:

гой ви мете, співаночки,горами співали,я си буду, молоденька,сльозами вмивати.

не було жодного дня під час іванового літування на полонині, щоб не згадав він марічку, вона приходила до нього уві сні, не залишала його думок, він чув її голос. серце закоханого відразу відчуло, що з дівчиною сталося щось погане, —  поспішав іван з полонини додому, та не застав марічки живою. зла доля, а не ворогуючі родини розлучила закоханих — забрав дівчину черемош.

важко сприйняв іван звістку про загибель коханої: «великий жаль вхопив івана за серце. зразу його тягло скочити зі скелі у крутіги: «на, жери і мене! ». але потому щемлячий тусок погнав його в гори, далі од річки».дійсно, надзвичайним було їхнє кохання, про нього складали співанки, «які розійшлися по горах». а іван так і не зміг вгамувати свій біль, намагався він жити звичайним життям, одружився, завів господарство, та нічого не вийшло, бо десь далеко, за межею цього світу чекала його марічка — єдине і  справжнє кохання. і він пішов до неї, дозволив мавці, що прийняла подобу коханої, завести себе далеко в гори, не жаль було іванові розлучатися з життям, яке стало порожнім після смерті дівчини.