Самостійна робота В. Підпалий, В.Голобородько 1.В. Підпалий народився на А Волині​​​​​Б Київщині В Полтавщині​​​​Г Харківщині 2. Етюд – це невеликий вірш ​А без співзвучних рядків​​Б настроєвого характеру, без сюжету В з коротким сюжетом та веселим настроєм Г ліро-епічного характеру 3. Верлібром написані вірші А В. Підпалого “З дитинства: дощ”, Лесі Українки “Давня весна” Б Т. Шевченко “Заповіт”, В. Голобородько “Наша мова” В В. Підпалого “Зимовий етюд”, В. Голобородько “З дитинства: дощ” Г Лесі Українки “Хотіла б я піснею стати”, В. Підпалого “Тиха елегія” 4. Хмара “плете зелене волосся” у вірші А “Бачиш: між трав зелених”​​Б “Зимовий етюд” В “Теплі слова”​​​​Г “З дитинства: дощ” 5. Кожне слово нашої мови у вірші В. Голобородька “Наша мова” записано в А Літописі​​​​​Б Біблії В букварі​​​​​Г словнику 6.Тема вірша В. Голобородька “Наша мова” А висловлення почуття любові, пошани до рідної мови Б мова, культура, історія – це духовна скарбниця В протиставлення мови друзів та ворогів Г ствердження думки про неперервність традицій нашої культури 7. На думку ліричного героя вірша “Бачиш: між трав зелених”, гріх ляже на нас, якщо А не станемо братом та сестрою​Б будемо байдужими В не маємо любові й хисту​​Г заховаємо руки й серце 8. У вірші В. Голобородька “З дитинства: дощ” усім тепло, бо А “хмара плете зелене волосся дощу”​Б “усі знають – дощ перестане” В “уплетена дорога, що веде до батьківської хати” Г “уплетена річка, наче блакитна стрічка ” 9. Для вільного вірша характерна(е) А неримованість рядків​​​Б драматичний сюжет В великий розмір​​​​Г співзвучне закінчення рядків 10. Ідея вірша В. Підпалого “Бачиш: між трав зелених” А возвеличення любові до України Б змалювання за до природи власних почуттів В уславлення людяності, бережливого ставлення до природи Г оптимістичне сприймання життя 11. Україна “заслухалась і не спить ” у вірші А “Наша мова”​​​​Б“Теплі слова” В “Зимовий етюд”​​​​Г “З дитинства: дощ” 12. Установіть відповідність 1 епітет 2 анафора 3 порівняння 4 метафора А “дорога до батьківської хати…” Б “хмара плете і плете зелене волосся дощу…” В “хто насидиться на горі, хто належиться…” Г “хто прийде у хату, наповнену теплом, як гніздо” Д “дощі зернисті…”

Ми завжди намагаємося бути схожими на великих, відомих людей. Але, мріючи, на жаль, ніколи не задумуємося, над тим, чого коштувала здобута слава. Нам відкривається лише мізерна часточка людської душі, ховаючись те, що не належить знати простим людям. Однією із таких людей була велична жінка, дружина турецького султана Сулеймана ІІ і дочка священника з Галицького міста Рогатина - Роксолана. Справжнє ім’я цієї видатної жінки - Настя Лісовська. З самої юності дівчина мусила боротися з життєвими труднощами, які їй вготувала доля. Її, веселу і щасливу дівчину, посеред весілля взяли у турецький полон. Потім завезли до ворожої країни та почали навчати тутешньому життєвому устрою. Багато невольниць здалися, зломалися духом, тоді, коли Настуня продовжувала боротьбу. Ззовні вона завжди поводила себе спокійно і врівноважено, за це її прозвали Хуррем, що означає безжурна, весла, радісна. Та чи так це було насправді? Чи легко було Настуні серед чужих, черствих людей Стамбулу? Ні! Це була маска, маска одягнена заради порятунку. Але у душі ховався біль: біль за коханим, за народ, за свою самотність. І навіть після відчуття сильної любові до султана: "А що вже полюбила молодого Сулеймана і хотіла стати його жінкою, то відчула, як колеться душа, і як великий біль входить у серце" - той біль не вщух. На зміну йому прийшло картання за зречення власної віри і за брудні помисли. Вона розуміла, що її душу охоплює давнє, як і самий світ зло, але вже нічого не могла вдіяти. Воно накрило її злістю і ревністю, ненавистю і відчаєм, охопило розум, підчиняючи її собі. Вона боролася, не раз згадуючи доленосні слова циганки: "У перлах ходити будеш,...а горючий камінь в волоссі твоєму,...а червона крівця на рученьках твоїх". Вже давно зрозуміла, що це значить, зі страхом чекала Божого суду. А на обличчі її грала посмішка, яка прикривала глибокі душевні рани. Посмішка попри душевний біль означає одне - Роксолана дуже сильна духом людина, яка, на жаль, пішла неправильним шляхом. Безумовно, це велична жінка, яка підняла український народ з руїни, дала йому надію і віру. Але водночас і страшна, на руках якої знаходиться кров не однієї людини. Хай там що, але образ Роксолани назавжди залишиться у моєму серці. (Так само, як і образи усіх людей, яких можна назвати Великими.) Вроде бы без ошибок, лично мне за сочинение поставили 11. Удачи!