Эссе на тему молюся я за україна

Худ. засоби

Епітети: «вечоровім виднокрузі», «темнім лузі», «ревний біль», «ревний жаль».

Персоніфікація: «обрій землю обніма», «стежина … пішла, не повертає, стеле…».

Метафора : «живе у серці … стежина», «нема кінця їй (стежині) та й повороту теж нема», «біля серця стеле цвіт», «дощами мита-перемита, дощами знесена у даль», «між круглих соняхів із літа мій ревний біль і ревний жаль»

Повтори : «Ота стежина в нашім краю Одним одна біля воріт», «Дощами …», «одним одна», «нема кінця … теж нема», «мита-перемита», «ревний біль і ревний жаль».

Образи-символи: серце (джерело почуттів), стежка (любов до рідного краю), край (батьківщина), ворота (життєвий вибір), вечір (плин часу), цвіт (надія, оптимізм), дощі (сльози жалю), соняхи (дитинство, батьківське благословення).

Минуло п'ять років. Кожен персонаж знайшов власну стежку в житті. Та куди б не занесла доля наших улюблених героїв, пам'ять про шалені пригоди в цирку завжди манила друзів за мотні кілометрів об'єднувала їхні сердця.З тих пір вони не бачались,всі подорослішали й пішли своєю дорогою...В суботу прийшла моя мама з своєї роботи,й сказала"Чому ти не граєшся машинками"?Я відповів"А мені не цікаво,еге ж...навіть не хочеш завести друзів в рідному дворі,відповіла мама,та пішла на роботу...

Я замкнувши вхідні двері роздумував, як завести собі друзів?Після довгих роздумів я зробив рішення "піду но я,да й з іншими в іграшки погуляю"Хлопчик думав,що це легко зробити,та й не довго думаючи,пішов до свого двора...

Коли він підійшов до інших,то побачив багато дітей,хлопчику стало страшно.Він сказав собі "Якщо я не заведу друзів,зі мною ніхто не буде дружити"!.Він підійшов до однієї дівчинки й спитав "можно з тобою погратися"?

Дівчинка повернулася,хлопчик завмер...

Це була його одноклассниця яка переїхала в другий город,він з подивом сказав "ти що,Марійка з 1-б"?.Дівчинка відповіла-так,а що?Пам'ятаєш мене?З 1-б,я твій одноклассник!

Марічка спершу заплуталася,но потім згадала,що там був у неї хлопчик,по імені Кирило,і вона сказала "Так"!!!!Ми ще так там...з якимось ще хлопчиком гралися,але я не пам'ятаю як його звати.Вони довго гралися,що так швидко наступила нічь!Вони попрощалися,і пішли по своїм домівкам.

Після цього Кирило прийшовши до своєї кімнати,роздумував,як зробити тій...як його...а!Марійці невеличкий подарунок.Він цілу нічь роздумував,і лише коли світлішало,він згадав,що завтра буде концерт,це був цирк!Кирило так сильно радів,що він таке придумав,лише треба маму у піти туди!Коли настало пів на восьму ранку,він пішов благати піти з Марічко в цирк,але мама відповіла "Ми ж скоро переїджаємо,який цирк"?Я відповів "Ну хоча попрощатися в цирку,щоб це було круто!!!Ну добре,відповіла вздихаючи мама,подивилася на час вистави,і сказала, "негайно збиратися"!.У на лишилося всього 26 хвилин!Швидше!Я як пуля одягнувся й вийшов на вулицю,як раз ми по дорозі зустріли Марічку з її родиною,ми по привіталися й пішли на виставу. Коли все підготували до вистави,ми з Марійкою з нетерпінням чекали,коли ж будуть різні циркачі та різні тварини!Нам так стало цікаво,що ми аж самі захотіли б так,но ця вистава буда не надовго...Ми з Марійкою попрощалися,і пообіцяли,що ми будеио циркачами й зустрітися дорослими,ми пішли такі сумні...Що ми не побачимося..

Но минав час,і ми росли,і нам було уже за 20,я пішов уже клоуном 4 рік. Я на свій юбилей хотів відсвяткувати,но тут я побачив дресеровшицю,вона дуже схожа була на Марійку..Я задумався...Коли вона була біля грирів,і шла в свій міні-будиночок на колесах я підійшов і сказав "Привіт Марійка,ось ми і зустрілися)"!.Марійка повернулася й ошелешелася "Кирило"?Так)це я).Вони так раділи,що аж заплакали.Вони прожили дуже довго та радісно!Не забувайте....Вся твоя сім'я,це як четвертинна твого тіла...)