Провідміняйте словосполучення. складіть з ними речення. кожна школа, інший клас, вся держава.

Моя україна.. мій рідний край, великий-превеликий, неповторний у своїй красі! його поля, луки й ріки хвилюють, бентежать душу, викликають такі емоції, що пісня ллється з уст.  україна — це сліпуча синь неба, легкокрилі тополі та червона калина, хрещатий барвінок і огнисті мальви. україна — це стрімкий потік дніпра, гіркий полин на козацьких могилах, розкішний вінок з білої ніжної ромашки. україна — це. земля краси і величі  хто ми без батьківщини? ніхто і ніщо. велич батьківщини — наше щасливе життя. людина, яка зраджує батьківщину, не має права на життя. мені здається, що з покоління в покоління треба передавати істину: батьківщина — держава, в якій живеш. держава є — є народність; є народність — є нація; є нація— є народ, є «я» — дитя народу, дитя землі, яка виплекала мене.  в. підпалий у своїх елегіях створює образ батьківщини через сприйняття ліричних героїв. одним із кращих зразків патріотичної лірики є вірш «тиха елегія».  елегія має своєрідну побудову. кожна з п'яти строф містить запитання й відповідь:   коли мене питають? «любиш ріки,річки і річечки й потічки? » ­відмовчуюсь: вони в мені навіки,а для мого народу на віки!   у вірші багато символів: ріки, річки, ясні зорі, тихі води, степи, озера, яблуні і усе це батьківщина, без якої автор не мислить себе, від них не відокремиться навіть тоді, як в землю перейде. найвеличніший символ — рідна мова. нею має володіти людина вже з дитинства. вона вливається в дитячу душу з молоком матері, колисковими піснями неньки. рідна мова — основа сім'ї:   коли мене питають: «рідну мовучи зміг би поміняти на чужу? » —моя дружина сину колисковуспіває краще не скажу.  у вірші «тиха елегія» в. підпалий виступає як патріот, в авторське «я» зливаються громадянська позиція й інтимні почуття. письменник стверджує думку про роль батьківщини в житті людини, доходить думки про необхідність єднання людини й рідного краю. це і є ідея поезії.  кульмінація елегії — п'ята строфа. якщо в перших чотирьох строфах тон принижений, дещо висхідна інтонація, відтворена словами «відмовчуюсь», «мовчу», «я знов мовчу», то в п'ятій строфі вибухає крик:   коли мене питають: «українучи зможеш ти забудь на чужині? » —кричу: «кладіть отут у домовинуживим» однаковісінько мені»  для автора, ліричного героя, поміняти рідну землю на чужу — рівноцінно смерті. як і у вірші «запросини», у поезії «тиха елегія» в. підпалий використовує единопочаток, що звучить рефреном.  тема поезії — монологічна сповідь автора перед собою, своїм народом, своєю родиною. вірю, що світле майбутнє чекає мою батьківщину, якщо на її землі будуть жити справжні патріоти.

Что для меня танец? танец это ! но начну по порядку с самого детства я всегда смотрела на то,как танцуют другие,и всегда боялась к ним присоединиться. моё стеснение и застенчивость не давали мне начать двигаться в ритме танца.но вскоре я поняла,что не могу больше откладывать и сказала сейчас или никогда. и вот я решилась и не сколько не жалею! я пришла в школу танцев со страхом и кучей комплексов,и уже после первого занятия я поняла, что зря столько времени откладывала. сначала конечно не всё получалось,но я не расстраивалась,и понимала терпение и труд всё перетрут. я начала тренироваться везде,каждую свободную минуту я уделяла танцам! и результат не заставлял долго ждать себя. я научилась чувствовать ритм,владеть своим телом и хорошо двигаться под музыку. танец-это язык тела,с танца можно выразить свои чувства,состояние души и многое другое. танец- это ! и я не представляю жизнь без танца. стоит услышать музыку начинаешь придумывать,как станцевать под её ритм. если по обстоятельствам не получается станцевать,например в автобусе , то начинаешь танцевать ,как бы ты двигалась под музыку. танец- это свобода,если есть свобода значит есть свобода тела, душа мыслей,красота тела. танец всё, не представляю свою жизнь и мира без танца. если бы не было танца,то как бы отличались народы в мире? ведь танец, прежде всего это индивидуальность. не могу не отметить, то что танец для меня это искусство. не зря танец существует в культурных традициях всех человеческих обществ. dance- это мой стиль жизни. я живу танцем! через танец я свои эмоции,мысли и настроение. я живу танцуя! так же для меня танец- это самовыражение. именно в танце я могу показать всю себя: элегантность,грациозность,пластичность и владение своим телом. в танце я всю свою энергию и силы. просто без танца жить не возможно, если нет танца значит нет ритма в жизни и в мире. без танца нет ничего, ни стимула, ни движения в перёд. когда танцуешь главное не думать, а просто отключить голову и тогда возродится танец, чувство мысли и свободы. так же для меня танец - это вдохновение, которое я через свои движения, мимику, и жесты. ведь сама музыка - это ритм, которому мы движемся. каждый сам создаёт себе темп, без которого не возможно жить. кроме того танец для меня это красота и язык тела. через танец можно понять любого человека. с танцем я иду по жизни, в будущем я буду достигать новых вершин и побед.  без танца жить не возможно, так как танец это воображение моих мыслей и движений. именно в танце я ощущаю в себе ту самую лёгкость и воздушность. это чувство не передать словами. в танце я ощущаю гармонию со своим телом и самой собой.  и я смело могу сказать, что вся моя жизнь это !