Скласти продовження тексту казка про двух пальців Емма Андрієвська

Контрольну вчора ми писали,

А вчитель гав ловив в журналі -

Тому ми швидко так списали.

А на наступний день,

Під звук пташиних теревень,

Оцінку і дознали.

Тепер хоч в воду, хоч з моста

У мене двійка - не спроста!

Я ж навіть списував і коми!

У кого? У сусіда Толі!

- Толян, сусіде, як це так?

Мені тут двійка - не п'ятак!

- Мій добрий друг, я теж списав

і маю не п'ятірку!

Такого ж лебедя - цю двійку!

За це я дякую сказать повинен

Цьому кирпатенькому Тимі!

- Тимко, Тимко, як написав?

- Так як і всі - усе скатав!

- На скільки?

- Краще б не казати!

- У кого встиг?

- У Гончаренко Каті!

- Катрусю, Катя, Катя, Катя!

Що сталось? - годі плакать!

- Ой, не кажи мені нічого!

Тепер з моста, тепер - у воду!

Через це "Два"! Хоча би "Три"!

А все у цьому винен ти!

- Чому це я? Знайшла на кого!

- А списувать знайшли же моду!

От я, дурна, у тебе і списала.

Якби ж я знала, якби же знала...

 

Дзвінок тут швидко пролунав

Наш клас із класу повтікав.

Лиш я сиджу, рука сіпнулась - 

Отут-то коло і замкнулось!

 

 

* , понесло, понесло. Його і справді я вигадала, тільки якщо думаєте, що вчитель зважить на те, що ви не могли такого написати, то просто переробіть все у невіршовий варіант - вам ж не ліньки?*