Ю. Яновський «Майстер корабля» 1 «А тепер, Дружочок, найбільше й найголовні- ше я хочу сказати: я побачила Богдана. Уяви собі порожній берег, безконечний пісок. Море набігає на берег I шумить пустельно й за- думливо. На піску, розпластавшися, лежить людина. Обличчя ї я не бачу крізь туман. Тут змішуються риси Богданай iталійського красеня я падаю йому в обiйми, відчуваю його холодну шию- ні, це ліхтар на плоші біля мого дому, -i плачу, плачу» 2 «Моя мати вродила мене сиротою. А вродив- ши- вмерла. Мене поклали у ночви-обмити гріхи, Сліпі мої очі витерли мокрою солоною пелюшкою та повивачем. Кілька крапель сол! посолили купіль: у перше купання я обзнайо- мився з солоною водою. Далі я спробував уто- нути, бо сусідка відвернулася до моеї доброї матері. Поmiм ціле свое життя я невпинно mопився. Після ночов я спробував загинути в калюжі, коли вже вивчився плавати навси- дячки по землі й заглядав до калюжі, як до дзеркала. Школярем я тонув у криниці, куди я заліз був видирати горобині яйця й горо- бенят. Долі -я побудував собі на степовому ставку пліт з очерету й заходився пекти по- серед ставка картоплю на тій крихтi землі, яку я взяв на пліт. Mій корабель ізгорів, а я знову тонув» 3 «Творець Галатеї закохався. Яка стара істо- рія. "Вона любить матроса", вартий матроса", "Вона моя!" -закричав я. "Вона може бути й вашою, але втече однаково до матроса. Бо виповнилися 1ї часи. Ви розбудили в ній волю перемогти свое вчорашне, і вона тепер іде в обійми матроса, як хмарка пливе за обрій"» 4 «... Хазяїн трамбака біжить теж і швидко mym буде. У мене ноги проворніші. Бачите, я взнала від однієї людини, що в трюмі покла- дено спеціальний гніт, який, догорівши до сір- ників і клоччя, мусить запалити трюм. Ні, я не скажу, звідки я взнала.» Персонаж: А Поля Б То-ма-кі В Тайах Г Богдан д Майк