Сьогодні ми пишемо контрольний твір за творчістю В.Нестайка та М.Стельмаха. Зверніть увагу на особливості написання твору. Вимоги до мовлення під час написання творчої роботи Яким повинно бути мовлення ?Яких правил мовлення потрібно дотримуватись: 1. Змістовним- підпорядковуйте своє висловлювання темі, основній думці; не пишіть зайвого. 2. Послідовним- стежте за порядком викладу думок. 3. Багатим - уживайте різноманітні слова і речення: намагайтесь не по-вторювати тих самих слів і однакових речень. 4. Точним - використовуйте найбільш точні слова. 5. Виразним - добирайте слова і вирази, які найбільш яскраво передають основну думку. 6. Правильним - грамотно пишіть слова, правильно будуйте речення, ставте розділові знаки. Поради щодо написання твору-роздуму. Зрозумійте, осмисліть тему майбутнього твору-роздуму. На підставі заголовку до твору визначте його проблему. Це й буде зміст роботи. Сформулюйте тезу, яка б відображала основну думку твору. Проілюструйте тезу необхідними прикладами або доказами. З’ясуйте послідовність наведення аргументів (доказів Уживайте вставні слова і словосполучення: на мою думку, до речі, на жаль, по-моєму, отже, наприклад, таким чином; речення: «Я вважаю», «Мені здається», які виступають засобами зв’язку між частинами роздуму. Висновки, аргументи (докази) намагайтеся виділяти в окремі абзаци. Перевірте написане, виправте помилки. Перелік тем, запропонованих для написання твору: 1. Чи справді Ява і Павлуша справжні друзі?(за повістю «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка). 2. «Які висновки зробили Митько та Сергій під час літнього навчання?» (за повістю «Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера» Ярослава Стельмаха).

Чи замислювалися ви над тим, чому землю називають матір’ю? Звичайно, за її чудову життєдайну силу. Але земля — це не тільки родючий грунт, це — наш дім, який ми повинні берегти й шанувати. Яке місце на нашій планеті вам здається найкращим? Звичайно, можна уявити собі старезні ліси, джунглі, величезне безмежжя океану або ж урочисте сяйво високих гір. На щастя, краса не щезла з лиця нашої! планети. Але чому так схвильовано б’ється серце при згадці про старе; дерево чи скромні квіточки, що ростуть біля батьківського порога? Мабуть тому, що душа наша приростає до рідної землі, до рідного її куточка. ‘Гак буває завжди — любов до великого і безмежного починається в житті кожної людини з малого і конкретного. Ця тема звучить у багатьох чудових пісенних творах. 

Колами слухаємо пісню, яку створили композитор Богдана Фільц і поет Микола Сингаївський (її назва звучить, як щире зізнання, як урочиста клятва — «Любимо землю свою») , у якій ідеться про красу української землі, у пам’яті зринають до болю знайомі краєвиди, широкі лани, ; зелені діброви, мальовничі береги річок… Влучно дібраними словами,; . наче чарівним пензлем, поет малює яскраву картину весняної України. Ми ніби на власні очі бачимо чисте блакитне небо, весняну землю, вкриту ніжною молодою зеленню і першими квітами. Чому ця поезія така «промениста» ? Автор ніби «запалює» світло сонця у кожному чотиривірші: «Квітне й радіє земля, Сонце мережить поля. Променем грає ріка, Лине веснянка дзвінка» . 

Так, слово поета зігріто любов’ю, шанобливим ставленням до землі, і синівською вдячністю за її безмежну доброту. Микола Сингаївський оспівує вічний зв’язок природних стихій — сонця, вітру, води, без яких земля не змогла б уродити гарної пшениці. 

Автор оспівує ласкаве сонячне тепло. Воно огортає навесні зелені лани і готує їх до нового врожаю. У пісні яскраво постає образ «сонячного світу» , в якому уособлено мирну працю людини на рідній землі. Чому, за висловом поета, земля «радіє»? Ми ніби бачимо її посмішку у розмаїтті весняних квітів, у зеленому мереживі полів, у сонячних полисках річки. Чи відповідає мелодія тому радісному настрою, що закладений у текст? Безумовно. Композитор, тонко сприйнявши піднесений тон поезії, творить відповідну музику. Якщо спробувати визначити словами її характер, мабуть, відчуємо, як святково, урочисто, велично звучить ця пісня. Композитор не випадково обирає світлу мажорну тональність, яка напрочуд вдало відповідає «сонячним» віршам. Темп музики підсилює урочистість думок поета. Плавно лине його мова про рідну землю. Неквапливий, розмірений рух мелодії додає вагомості кожному поетичному рядку, посилює виразність кожного образу. Але композитор уникає надмірної важкості «кроку» музики, обираючи для неї тридольний розмір. 

Мелодія рухається плавно, поступово стрімко, чи стрибкоподібно? Вона, наче пташка, ширяє у весняному просторі: то злітає, то стрімко падає вниз. Це створює відчуття радісного хвилювання. Музика неначе «дихає» на повні груди. Дзвінко й урочисто лунають голоси виконавців. Світлим гімном красі рідного краю звучить ця пісня, сповнюючи наші серця найніжнішими почуттями до батьківської землі: «Любимо сонячний світ, Квіти у полі, в гаю. Любимо неба блакить, Любимо землю свою!»