Продовжити речення: Крадькома хлопчик усміхається дзеркалу і миттю зтягує губи у сердитій гримасі... Максимальне навантаження - справа не маловажна. Це... Уперше в житті почувалося ніяково від похвал. Вона виходила на сушу немов... Навіщо ті вчинив - це побоїще, ще й заховався після всього чого завгодного сподіватися, але... Коли б я знала, хто це зробив, ну як він міг, як у людини язик повернувся зробити щось паскудне...

Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; 13 (25) лютого 1871, Звягель[3] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.

Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.