Потрібні художні засоби( епітети, метафора, повтори) до вірша Олександра Олеся, Ялинка, вірш внизу Раз я взувся в чобітки, одягнувся в кожушинку, сам запрігся в саночки і поїхав по ялинку. Ледве я зрубати встиг, ледве став ялинку брати, а на мене зайчик — плит! Став ялинку віднімати. Я — сюди, а він — туди... "Не віддам, — кричить, — нізащо! Ти ялинку посади, А тоді рубай, ледащо! Не пущу, і не проси! І цяцьками можна гратись: порубаєте ліси — ніде буде і сховатись. А у лісі скрізь вовки, і ведмеді, і лисиці, і ворони, і граки, і розбійниці-синиці". Страшно стало... "Ой, пусти! Не держи мене за поли! Бідний зайчику, прости, — я не буду більш ніколи!" Низько, низько я зігнувсь, і ще нижче скинув шапку... Зайчик весело всміхнувсь і подав сіреньку лапку.