Яка доля очікує Йванів, коли вони подорослішають? • Чому старість самотньої жінки — це її безпорадність і важке життя? • Що мав на увазі поет, зазначаючи про матір: «А ти, великомучениця»? • Яким чином ця поезія Т. Шевченка ідейно пов’язана з іншими його творами? • Через що красуня дівчина втрачає свою привабливість? • Чому батьки виганяли своїх дочок з позашлюбною дитиною з дому? Чи було це морально виправданим? • Чим пояснити зневажливе ставлення людей до жінки-покритки? • Про що може розпитати дитина-байстря у матері, коли вона стане дорослою? • Яку долю буде мати така дитина? • Яке покарання може понести мати від своєї дитини • У чому вбачає трагедію жінки-покритки? • Над чим змушує поміркувати Тарас Григорович читача своєю поезією? • Яким же вбачає автор райське життя на землі? «Чи вважаєте ви своє життя раєм?»

Історія Давньогрецького театру охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н.е. — V-VI ст. н.е.). Він виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні (це пісні,які заспівували під час сільських свят землероби на честь улюбленого бога Діоніса,коли вже починалася нестримно весела й буйна карнавальна частина урочистостей;виконувала їх процесія селян,які вже добряче почастувалися Діонісовими дарами,деякі з них несли в руках великі зображення символів плодючості-фали(носії зображень-фалофори),які символізували животворні сили природи,що пробуджувалися навесні), що містили елементи діалогу та театральної дії. Подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета Феспіса (друга половина 6 століття до н. е.), якому приписується і введення першого актора. З хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.Театральна культура Стародавньої Греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. Широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи Відродження і Просвітництва. Демократичні традиції театрального мистецтва античної Греції зберегли значення і для наступних епох. Постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, складають унікальність давньогрецького театру.