Т. "Сон" Т. Г. Шевченко 1 іронія 2 сарказм 3 гротеск 4 карикатура А ... Стоїть собі, /голову понурив, /сіромаза. Де ж Ділана / Медвежа натура? / мов кошеня, такий чудний. Б так оце-то та богиня!.. /А я, дурний, не бачивши/ тебе, цяце, й разу, / та й повірив тупорилим/ твоїм віршемазам. В лечу, лечу а вітер віє, / передо мною сніг біліє, / кругом бори та болота, / туман, туман і пустота. Г у всякого своя доля / і свій шлях широкий. . Д цариця-небога, / мов Оленьок запущений, / тонка, довгонога, / та ще, на лихо, сердешне, / хитавиці головою

Найбільшим патріотом у романі зображений Іван Шрам. Він усе життя в різний б служив країні: під час війни - як воїн, у мирний час - як священник. На вівтар вітчизни він поклав життя двох своїх синів, чим ніколи і нікому не дорікає. Іван кидає свій приход, аби до прийти до влади гіднній (на його переконання) людині - Якову Сомку. І навіть коли Сомко трохи розчарував старого Шрама (гетьман легковажно поставився до поранення Петра і фактично злочину Кирила Тура), Іван не змінив своїх переконань, а продовжував допомагати Якиму. Та й гине Іван Шрам більш гідно, ніж то й же Сомко: своєю головою старий козак фактично викупає мешканців міста Паволоч. Тому справжнім еталоном патріотизму й козацької гідності в романі "Чорна рада" є саме Іван Шрам, порівняно з яким навіть Сомко (на чиєму боці всі авторські симпатії) виглядає не так героїчно.

Объяснение: