Продовження твору « білий кінь шептало» — шептало циркач буду дуже вдячна за ❤

Звичайно, в місті майбутнього в жовтні прийде осінь. так само як і зараз, дощитиме. температура навколишнього середовища буде плавно наближатися до нуля. але жителів міста майбутнього ці проблеми будуть хвилювати – заново відбудоване житло буде дуже теплим. на даху кожного будинку будуть перебувати сонячні батареї, генеруючі додаткову енергію. це нововведення в рази зменшить викиди в атмосферу шкідливих речовин традиційних теплових станцій. у кожній квартирі власний джерело опалення – газовий або електричний котел. кожен житель буде свідомо сортувати сміття, як мінімум, на чотири типи: метал, пластик, скло, папір. до дев'яноста відсотків продукції, що продається в магазинах буде створюватися з відтвореного матеріалу майже весь місто буде охоплений електротранспортом – автобуси з ненажерливими двигунами будуть поступово йти з лінії. навіть на міжміських маршрутах перевагу матиме поїздів, та електровозів – величезна кількість вітряних станцій по всій території країни дадуть можливість покрити дефіцит електроенергії. по всій території населеного пункту будуть виділені велосипедні доріжки, які не будуть перетинатися з дорогами загального користування. цей вид транспорту стане дуже популярним серед всіх вікових категорій. ще ніколи пересуватися не було так безпечно. думаю цього досить.

                                        твір-роздум у грудні 1845 р. шевченко гостював на переяславщині в поміщика-декабриста с. н. самойлова. тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його різко погіршав — запалення легенів. самойлови, побоюючись ще гіршого, відправляють поета в переяслав до козачковського. тяжко було в дорозі, не легше й по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. прийшла невесела думка, що це, може, останні години його життя. так не хотілося вмирати, бо ж тільки почав по-справжньому жити. але до всього треба бути готовому. якщо, отже, смерть, то треба сказати людям останнє слово. нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу, якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. на папір лягли перші такі страшні для молодої людини слова: як умру, то поховайте отакі події наштовхнули шевченка до написання «заповіту». але поштовх ще не є причиною. якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. насправді ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 3040-х роках хіх століття, сповнений глибокого революційного змісту. поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім побачив на власні очі 1843-1845 рр. відвідавши знедолену свою вітчизну, проїхавши сотні сіл полтавщини і київщини, він чув відгомін спалахів селянських повстань україною. побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам — пекло. він побачив усе, вислухав усіх і зробив висновок: , кайдани порвіте. уперше поезія була надрукована під назвою «думка» у збірнику «новые стихотворения пушкина и шевченка» (лейпциг, 1859). в автографі вонане має заголовка. загальновідома назва «заповіт» з’явилася як редакційна у виданні «кобзаря» 1867 року.