Ви — радник гетьмана якима сомка. щоб ви порадили йому: а) при підготовці до виборів; б) у разі перемоги гетьмана; в) у разі поразки та при уникненні ув'язнення.

У дитинстві я був руденький, худенький і маленький — чи не найменший у першому класі. І страшенно хотів якнайшвидше вирости. За порадою однокласника Васі, такого ж, як і я, шпінгалета, я прив’язував до однієї ноги важку праску, до другої — цеглину, хапався за верхню планку одвірка і висів, поки вистачало сил, намагаючись витягти своє тіло. А ще той Вася мені сказав, що від дощу все росте. І я довго під дощем, підставляючи струменям свою грішну руду голову. Мама дивувалася, чого в мене постійний нежить.

Чи кохав Лукаш Мавку? На мою думку, він був закоханий у мрію. Не в справжню живу дівчину – в ідеал, який він сам створив собі. Доти, доки вони з Мавкою бачилися у лісі біля озера, доки Мавка жила своїм життям, вона і була йому цікава. Як тільки вона змінилася (а зробила ж це дівчина заради нього) – його почуття охололи. Лукаш не витримав випробування звичайними буднями – дивно, але і зараз найчастіше кохання гине саме через це.

А що ж дало кохання Мавці? Страждання, горе, розпач?.. Невже це варте такого чистого і щирого почуття? Але дівчина не вважала себе нещасною. Коли вона повертається до Лукаша вербою, то говорить:

Ти душу дав мені, як гострий ніж

Дає вербовій тихій гілці голос…

Тож дійсно, кохання і біль нерозривні. Якщо ти кохаєш – ти живеш. Кохання окриляє душу. Мавка любила Лукаша по-справжньому. Вона ладна була заради нього мінятися, змінювати своє життя, ладна була вмерти для того, щоб міг жити він. Таке кохання важко назвати щастям, адже воно дійсно нерозривно пов`язане з болем та стражданнями. Але саме через кохання Мавка стала вічною – вона продовжилася у пісні, у грі сопілки… І буде продовжуватися завжди, допоки існуватиме на світі це світле і гірке почуття – кохання!

Объяснение: