Твір на тему"загальнолюдська ідея гуманізму й толерантності в новелі л.пономаренко"гер переможений""

Багато є скарбів: і матеріальних, і духовних. кожна людина на своєму життєвому шляху прагне знайти своє щастя, що вважатиметься найбільшою неперехідною цінністю.  щастя буває різним. для одних щастя — гроші, розкіш. інші його бачать у сімейному житті, ще інші — у повсякденній роботі. це все важливо мати. а чи не найголовніше мати надійних друзів? філософ, людина великої мудрості, г. с. сковорода навчав: "друг вірний — захист міцний". справді, як важливо, коли в горі чи радості поряд є той, хто розрадить чи розділить з тобою радість.  є дружби різні. тож одна  шампанським піниться в бокалі,  її випиваєш до дна  без радості і без печалі.  а друга — без пустих прикрас,  ознаки маючи суворі,  духовно підіймає нас  у добрій радості і в горі.  в. михайлюк. "є дружби різні"  майже всі люди важко переносять самотність. кожен, хто відчуває самотність або вважає, що люди його не люблять, що він не має такої популярності, як інші, повинен усвідомити: людські стосунки — це обмін цінностями. навіть у стосунках між двома людьми необхідно, щоб кожен з них робив певний внесок для їх підтримки. якщо з таких стосунків користь має лише одна сторона, то, зрозуміло, що з часом друга втратить до них інтерес. звичайно, користь у такому випадку не можна розглядати як матеріальну вигоду.  дружбу не треба плутати із приятельськими стосунками. спілкування з друзями збагачує людину духовно. кожен шукає в другові важливі для себе риси. з однією людиною ми підтримуємо зв'язок тому, що вона вміє цікаво розповідати, від другої ми дістаємо важливу інформацію, третя має приємну зовнішність і поведінку, четверта — оптиміст і вміє підбадьорити, п'ята завжди готова дати добру пораду. мабуть, у друзях ми шукаємо риси ідеалу людини. буває й таке, що з часом в людині, яку вважав другом, розчаровуєшся. що ж робити в такому випадку? г. с. сковорода наставляв своїх учнів: "похибки друзів ми повинні вміти виправляти або зносити, коли вони несерйозні".  дружба не виносить егоїзму. є люди, які у дружні стосунки не роблять жодного внеску. зрозуміло, що мало хто їх поважатиме, а найчастіше — намагатимуться обмежити зв'язки з ними, звести їх до приятельських. інший тип людей втрачає друзів і симпатії своїх знайомих через нетактовність, адже контакти із ними мало приємні і навіть інколи ображають. нерідко ці люди злостиві, в'їдливі, кепкують з інших. хто ж захоче дружити з такими?   деякі не користуються повагою через те, що їх не цікавлять інші, вони байдужі до людей. вони весь час говорять тільки про себе, а якщо хтось захоче висловитись, то не слухають, перебивають, знову заводячи мову про себе. таким теж легко залишитись самотніми, втратити друзів.  коли тебе забуде рідний брат,  махни рукою, плакати не варт.  коли тебе забуде друг — подумай,  що сталося, що він тобі не рад.  д. павличко  у дружбі треба вчитися бути людиною. і хоч ніхто не застрахований від помилок, головне — уміти їх помічати в себе. той, хто прагне до самовдосконалення, до самоосвіти, приваблюватиме до себе інших людей, легко знайде друзів. усім хочеться бачити своїм другом вірну і щиру, духовно багату, всебічно розвинену і красиву людину, гуманну, з відкритим серцем, вогником у душі, для якої головне — приносити людям щастя.  яку пораду дати тим, хто шукає друзів? пам'ятай, що найвірніший друг — це мати, яка ніколи не зрадить, не проміняє свою дитину на найкоштовніше, готова життя віддати, щоб у скруті синові чи доньці. дуже важливо про це пам'ятати, щоб відповідати на піклування матусі ніжністю та ласкою.  ніколи не буває самотньою й та людина, для якої друг — книга. народна мудрість вказує: "у того багато друзів, у кого великий друг — книжка". "книжка — найкращий дар дружби". книга — це найбільше чудо з чудес у всесвітній історії, це друг, який є у скрутну хвилину, який навчає мислити і відкривати світ прекрасного.  торкнутися душею до краси можна серед буйних трав і запашних квітів, лісового буяння і тихого плескоту озер. природа — той друг, що приносить радість споглядання гармонії і надає відпочинок. для багатьох людей спілкування з природою рівноцінне зустрічі з найдорожчими друзями.  отже, друзі чекають на нас скрізь, тільки треба вміти цінувати дружбу, тоді будеш щасливий сам і принесеш щастя тим, хто оточує тебе. 

Сіроманець знову повернувся. радості сашка не було меж. батьки пішли на зустріч синові: поселили старого вовка на своєму подвір'ї. сашко натомість почав більше зусиль приділяти навчанню. адже тепер він уже точно знав, що хоче бути ветеринаром, так як галя. дівчина теж добре вчилася, завжди сашкові. вони разом підуть по стопах її батька - шанованого ветеринара в селі.  пройшло небагато років. у рідне село повернувся не просто сашко, а олександр олександрович. він залюбки односельцям: лікував їхніх тварин, давав корисні поради. тільки зі сумом дивився на сіроманця. вовк уже зовсім осліп. його зусилля не могли другові, тут була необхідна досвідчених спеціалістів.  і ось вдруге, як багато років тому, але вже дорослий сашко зі сіроманцем стояли перед великим лікувальним закладом. їм відкрила свої двері відома ветеринарна клініка столиці. тут разом зі знаменитими ветеринарами працює його однокласниця галя. вона теж не забула про сіроманця, тому зголосилась йому .  операція пройшла успішно. зрячий вовк став цікавим і швидким. тварина перестала бути безпорадна, у ній почала спостерігатись особлива життєдайна сила та прагнення до волі. вовк усе частіше ночами дивився в сторону лісу, хотів би зустріти своїх лісових побратимів.  сашкові зовсім не хотілося прощатися з другом, але він розумів та розділяв його наміри.  і коли в тиху нічну пору десь далеко з глухого лісу чути виття вовка, сашко знає, що то щасливий вірний друг сіроманець насолоджується вільним життям і сповіщає йому про це.