Скласти план до казки.наприклад до 1, 2, 3, 4 і 5 частин казки антіна лотоцького - "михайло-семиліток".

1 син князя 

2 наступ печеніг

3 душа народу

4   таємний задум

5 скликання віче

6 просьба михайлика

7 зверненя князя до киян

8 ненависть лихослава 

9 вибір громади

10 засмучений михайлик

11 приїзд під золоті ворота

12 виїзд семилітка з києва

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

І. Франко назвав роман «найліпшою історичною повістю в нашій літературі». В основу твору покладено історичні події часів другої половини XVII ст. — після смерті Б. Хмельницького.Тоді  Правобережжя відійшло до Польщі, яка поставила гетьманом Павла Тетерю. На Лівобережній же Україні розгорнулася запекла боротьба за гетьманську булаву. Козацька старшина висувала гетьманом полковників В. Золотаренка та Я. Сомка, останній і був обраний наказним гетьманом на старшинській раді в м. Козельці. Проте Москва не затвердила його обрання козаки, селянство підтримували кандидатуру Івана (Іванця) Брюховецького, який обіцяв народові деяке полегшення. 27—28 червня 1663 р. у Ніжині відбулася рада, названа «чорною», оскільки в ній брала участь і «чернь люди. На ній гетьманом було обрано І. Брюховецького, який, звичайно ж, не дотримав своєї обіцянки. Така історична основа роману «Чорна рада».

Объяснение:

Далеко від рідної землі настуся виявила риси характеру, притаманні українцям. на недосяжну, здається, висоту вона зійшла завдяки винятковій силі волі, мудрості, знанням, набутим наполегливою працею (працьовитість — одна з найвиразніших рис українці літературному й музичному обдарованню. майже сорок років  роксолана  потрясала безмежну османську імперію і всю європу. це був її тріумф. вона вела боротьбу за свою особистість, свою гідність, свою волю і духовно винищила в ній перемогу. це стало можливим тільки тому, що її боротьбу живила любов до рідного краю, надія на неї. любов і надія стали тим порогом, що вберігав її особистість, не дав їй бути поглинутою османським .настя — символ україни, а дівчачі співанки, які припливали до неї з рога-тинських вечорів у стамбул, — символ чистоти її душі, ніким не вбитої пам’яті про рідну землю.пізніше, уже набувши життєвого досвіду, збагативши свій розум філософією, вона збагне, чому турки мають землі, церкви, багатство, а українці — ні. вона переконається, що впродовж усіх років проживання далеко від батьківського дому, думала про матір-неньку, чинили все в дусі свого народу. українські традиції роксолана переносила на схід. ось історична довідка як один із доказів. коли роксолана втратила з роками свою привабливість, слуги сулеймана до його гарему молоду красуню. роксолана не дала згоди на її проживання в палацах свого чоловіка, бо в україні «один муж, одна дружина і на все життя». і сулейман погодився з ель хуррем і залишився вірним їй до кінця своїх днів. та про це о. назарук не пише.розумом, усіма можливими силами й засобами вона вела щоденну багатолітню, духовно виснажену борот ьбу, звертаючи свої погляди в бік україни, з постійною думою про їй. та досягти вершин не зуміла. не було нероздільного нп’язку з україною, зі своїм народом. виходить, що її боротьба індивідуальна, особиста, без опори на народне коріння… така боротьба не забезпечує перемогу. і все ж, ми шануємо роксолану. вічна нам’ять цій фізично й морально сильній жінці, яка намагалася своїми діями та вчинками довести, що українці — це сильна самобутня нація, яка має  майбутнє, її патріотизм не був підробленим, він був справжнім. у нутрі серця свого вона мала завзяту певність, що осягне свою ціль, хоч би довелося їй прибити на хрест два народи: свій і мужа свого.в українському дусі роксолана хотіла виховати й своїх дітей, мріяла про те, щоб вони у своєму життя керувалися українськими чеснотами. перебуваючи в єгипті, ведучи розмову з євреями, вона переконалася в тому, що в кожного народу є свої святині. а пісня, звертаючись до сина, зазначила: коли будеш на престолі, не забудь передати єрусалиму мур плачу.до речі, згідно з історичними даними, селим подарував євреям мур плачу. однак (це теж з історії! ) ще до фізичної смерті боязида (він став п’яницею) вона не могла не бачити, що діти остаточно перекреслили те, що вона вимріювала й виснаджувала. це клало край її сподіванням — вона зрозуміла, що боязид належить не їй, що її земля йому чужа. така закономірність, діти виховувалися в сувррих умовах османської імперії.