Цитатна характеристика планетник борис харчук

характеристика: «найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. хлопчик і робив це, наслідуючи маму».«закутаний в хустку, кінці якого пущено під пахви, з закачаними довгими рукавами і підлогами, в личаках, намотаних до колін, був схожий на дівчину, а ще більше на якесь прояв, ніби він і не чоловічої статі. очі швидкі. руки спритні».«малий? нехай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше, ніж я! ».«але і ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи в гилку».«ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він йшов, як не з косою, то з ціпом,- косив, молотив. восени садив дерева. викопував в лісі дубки, кленочки, яворкі і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. взимку возився з гноєм, розносив його на город і на полі. коли втомлений, розтирав снігом руки та обличчя - вони горіли як жар. ще й не пахло нирками, готував живці, ховаючи їх у погребі. а з теплом ощипывал дички. хто просив, нікому не відмовляв».«викопані і пересаджені їм деревця не сохли. його приймалися, так як він не щеплял на вербі груші».«і все село сверялось за нього. люди пам'ятали, як він посіяв рано - і вродило, як посіяв пізніше - і теж вродило. а коли викликав хмари і накликав дощ, ніхто не коливався: він не що-небудь - мудрець, ». «не було такої роботи, яку не подужав б або якої цурався б. на його дворі не залежувався не те що гній, а і синячка. зі свого поля він позбирав і повиносив камінчики.. наковував жерна, виправляв шкіри, шив кожухи. корова не могла отелитися, звали і корові. лікував коней, які хромали. готував зілля від різних хвороб. а дітям робив свистки і сопілки. одного тільки цурався - не вступав до корчми, відмовляючись від могорыча: “мені так весело”».

Олівець - це предмет першої необхідності. він призначений для писання, малювання, креслення. складається олівець із графітного стрижня, вміщеного у дерев’яну оправу. олівець легенький, тоненький, зручний для користування. оправа зроблена з м’якого дерева, вона має форму циліндра діаметром до семи міліметрів. оправа пофарбована у рожевий колір. олівець з одного кінця гостро заструганий, а з іншого має невеличку гумку. зверху вибито напис «промінь. 2м». це назва виробничого об’єднання, яке виготовило олівець, і твердість графіту. я дуже люблю малювати різнокольоровими олівцями.

Оповідання “Приблуда” С. Васильченко написав 1925 року. Сюжет оповідання «Приблуда» взято із життя дитячого будинку. Адже у 20-х роках XX ст. Васильченко був завідувачем дитячого будинку. Васильченко у оповіданні хотів аоказати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. Безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання. Умови життя в дитячому будинку вкрай складні – діти по троє сплять на одному ліжку, немає одягу, немає їжі, «хліба ні кришки». Діти знали, що за зовнішньою непривітність, сердитістю, постійною буркотливістю Параски Калістратівни (так звали завідувачку) криється чуле й добре серце. Вона цілий день клопочеться й свариться то з інспектором, то з дітьми, бо ледве дає собі раду, чим нагодувати, у що вдягнути та взути силу-силенну дітвори, яку закинули в дитячий будинок Безпритульність, розруха, голоднеча за перши революційних років.)

Объяснение: