" ні! я жива, я буду жити вічно"
леся українка по праву посідає одне з найпочесніших місць серед кращих майстрів пера. її твори сповнені справжнім натхненням до боротьби за вічне життя.вірш «contra spem spero» є справжнім доказо цього. поетеса пише про те, що навіть у часи безнодійного смутку вона буде вірити у краще майбутне - йти по життєвому шляху завжди з посмішкою і піснями. навіть тоді, коли доля змушує її на високу кремяную гору підіймать важкий камінь.
леся українка вірить, що якщо вона посіє на вбогім сумнім перелозі барвисті квітки, то прийде вена, яка їх пробудить. перелоз є глибоким символічним образом людського життя, а квіти - це вірші поетеси. леся вірить, що її вірші стануть для інших чимось великим, і тоді вона досягне своєї мети - жити вічно, в рядочках своеї поезії і в сердці кожної людини. леся також вірить і в існування провідної зірки - ясної владарки темних ночей, для неї це доля. а для мене вірші лесі українки є тією провідною зіркою у житті. вони вчать не боятися часу,а боротися і досягати, жити і творити.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Напишит твір роздум на тему < < ''зневажати суд людей неважко, зневажати суд власний - неможливо'' (о.пушкин)> > (доведить або спростуйте цю тезу на материали вивчених творив
Значить, — пояснив уже від себе дід, — як пробило, скажімо, першу годину чи яку там, то ти хоч спиш, хоч їси, а скачи на велосипеда й паняй куди очі бачать.
— А що нам у селі робити? Хлопців тут малувато, та й ті всі заклопотані — то город сапають, то по господарству… А я, було, позаторік і собі спробував сапати, і що ж ти думаєш? Виполов якусь розсаду, а бур’яни полишив. Тут такі бур’яни ростуть, зовсім на бур’яни і не схожі. Подивишся — ніби якась городина, а воно ні, виявляється. Так мене після того й близько до городу не підпускали. Хотів дров нарубати — поліняка відскочила й по лобі мене як трахне! Тиждень із ґулею ходив, а сокиру від мене ховати стали. Хотів навіть корову доїти, так мало того, що вона хвицалась, як скажена, так іще й мою панамку зжувала.
— Стільки читати — з глузду можна з’їхати.