25 ! продолжить повесть "сироманець"​

Якої масті був кінь Шептало, повернувшись до стайні після прогулянки (В. ... Якої масті був кінь Шептало, повернувшись до стайні після прогулянки (В. Дрозд, «Білий кінь Шептало»)? АСірої; Б білої; В бурої; Г сріблястої. ... У повісті "білий кінь Шептало" кінб повернувся до стайні сірої масті.

Объяснение:

Якої масті був кінь Шептало, повернувшись до стайні після прогулянки (В. ... Якої масті був кінь Шептало, повернувшись до стайні після прогулянки (В. Дрозд, «Білий кінь Шептало»)? АСірої; Б білої; В бурої; Г сріблястої. ... У повісті "білий кінь Шептало" кінб повернувся до стайні сірої масті.

Повість-казка Ю. Винничука — твір, на мою думку, не Він змушує читача замислилися над багатьма питаннями буття. Зокрема в повісті порушені одвічні морально-етичні проблеми: добро і зло, життя та смерть, любов і ненависть, дружба і зрада, прекрасне і потворне. Одна з основних проблем — це доцільність самопожертви й проблема вибору.

На перший погляд, усе зрозуміло. Дракон Грицько є втіленням добра, він здатний на самопожертву заради дружби та кохання, нехтуючи інстинктом самозбереження. Адже самопожертва — це риса, протилежна егоїзмові, коли людина жертвує собою, своїми особистісними інтересами задля єдиної мети, заради благополуччя інших. Тому Грицько під час поєдинку навмисно піддається й гине від списа джури лицаря Лавріна... А незадовго до цього помирає від старості мудрий пустельник, який навчив дракона грамоти. Отже, здається, підступний князь досяг своєї мети, зло перемогло добро. Але якщо замислитися, то не все так однозначно у творі Ю. Винничука. Адже автор не дарма показує нам страждання підлого володаря, який усвідомив свою помилку й гірко про неї. Ми бачимо, як кається князь біля могил дракона та пустельника, називаючи їх найкращими друзями. Лицар Лаврін під час поєдинку дивним чином зумів розпізнати добру натуру дракона та відмовився знищувати його. Таким чином, у князівстві залишилися розумні, чесні, добрі люди! Настуня одружується не з чоловіком, якого дібрав їй батько, а з джурою, у якого сама закохалася. Врешті-решт, залишилися романтичні вірші дракона Григорія, які здатні пробуджувати в мешканцях Люботина найкращі почуття.

Отже, можу зробити такий висновок: незважаючи на те, що позитивні персонажі казки-повісті «Місце для дракона» гинуть, перемагає все ж таки добро, а не зло. Автор доводить нам, що життя жодної світлої особистості не проходить даремно, вона залишає після себе добрий слід на землі, у душах інших людей. І далі вже від них залежатиме, яким шляхом вони прямуватимуть — світла чи темряви!