Які права дитини порушується в булінгу ?

За народними ліричними піснями про кохання можна вивчати морально-етичні норми взаємин наших пращурів. ці норми, як і пісні, створювалися десятиліттями і століттями, але незмінними залишалися чистота взаємин між юнаком та дівчиною, взаємна повага і магічна сила почуттів, що залишається нерозгаданою і дотепер: місяць на небі, зіроньки сяють. тихо по морю човен пливе. в човні дівчина пісню співає, а козак чує, серденько мре. здавалося б, прості і зрозумілі слова, а так глибоко торкаються найпотаємніших струн душі. а вже за мить ти відчуваєш себе художником і під твоїм пензлем народжується тиха українська ніч з місяцем і зорями на небі. по морю пливе човен, а в ньому співає дівчина, її голос далеко чути серед нічної тиші. а найперше пісню чує закоханий козак. щоб передати його почуття, кращого вислову, як "серденько мре", навряд чи придумаєш. судячи з ліричних пісень, складається враження, що наші пращури не лише передавали за пісні свої почуття, а й розповідали про історію свого кохання, вели пісенний діалог, освідчувалися в коханні чи давали відкоша. адже і в пісні дівчини з човна у темному морі розповідь про кохання, про те, як любилися, як розійшлися і "тепер навіки зійшлися знов". очі у ліричних піснях — дзеркало душі. очі — не збрешуть, очі — не зрадять. і взагалі очі дівочі у піснях — окремий об'єкт захоплення юнака: "темні, як нічка, ясні як день! " із окремих пісень про кохання можна створити образ ідеальної дівчини: темні очі, чорні брови, довга коса. і справді, очі мають бути темними чи карими, але обов'язково — ясними, тобто чесними і правдивими, у яких юнак знайде відповідь на свої почуття. про магічну (навіть відьомську) силу очей підкреслюється у останньому рядку пісні: "де ж ви навчились зводить людей? " вже дещо традиційно склалося в народних піснях, що дівчина, яка підкорила серце юнака, наділена магічною, навіть містичною силою. з ідеальним образом дівчини в ліричних піснях усе зрозуміло. от тільки в образі козака, на мою думку, чимало суперечностей. мужній, хоробрий відчайдух, який іде на смерть заради вітчизни, заради козацького обов'язку і раптом — ніжний, романтичний, навіть сентиментальний щось не дуже віриться. хоча від часів гомера, вергілія і середньовічного героїчного епосу європи бачимо мужніх воїнів і мореплавців, які не соромляться своїх сліз. скажімо, одіссей плаче через те, що скучив за домівкою і дружиною. мабуть, такими вони й були — лицарі-козаки. можливо, саме з таких суперечностей чоловічих характерів і народилися безсмертні ліричні пісні про кохання: пісня ти мила, пісня ти люба — все про кохання, все про любов.

є у любій нашій школі різні типи класів.   і чимало в нашій школі класів-лоботрясів.   у цих класах добрі діти, гарні та веселі,   і відразу після школи мчаться до оселі.   не цікавить їх навчання та не тягне в школу,   їм пошвидше би до друзів і собі додому.   у цих класах усі діти ну зовсім не вчаться.   і заходити до них вчителі бояться.   діти скачуть та грохочуть, голасно сміються,   їх ніяк не зупинити - жарти так і ллються.   і навіщо вони ходять в нашу гарну школу?   краще взялися б за розум та і йшли додому.   там вони би посиділи та поміркували,   як себе потрібно вести, щоб їх поважали.   но это сочиняла не я, просто в интернете ее нашла, может тебе и подойдет!