Мовні засоби до тексту неймовірні пригоди івана сили

Фразеологізмами називають особливі стійкі словосполучення, які мають усталену (незмінну) форму та означають одне поняття, подібно до слова. наприклад, слово "втекти" має значення "швидко рухатися бігом звідкись". і таке ж саме значення має фразеологізм "накивати п'ятами". тобто ми можемо поставить знак тотожності між словом "втекти" та стійким сполученням слів "накивати п'ятами". відповідно, фразеологізм є одним членом речення. при розборі речення "злякавшись, він накивав п'ятами", підкреслене словосполучення буде присудок, а не присудок+ !   складність пояснення змісту фразеологізма (ще його називають фразеологічним зворотом) залежить від ступені зрощенності слів, що входять у його склад. за ступенем зрощенності фразеологізми української мови поділяються на:   - фразеологічні сполучення - це найбільш "вільні" фразеологізми, адже хоча б один з його компонентом (а частіше обидва) є звичайним словом, яке вживається поза межами цього фразеологізму. значення фразеологічних сполучень легко встановити зі значення слів, що входять до його складу, напр. , бавитися (гратися) з вогнем, бере досада (злість) , від смеркання до світання;   - фразеологічні єдності - це такі стійкі сполучення, які становлять змістову неподільну єдність, проте їх значення частково витікає зі значення слів у його складі (подібно до метафори) , напр. , валити все докупи (змішувати) , бачити наскрізь (добре розумітися) , бити на сполох (піднімати тривогу) ;   - фразеологічні зрощення - це група фразеологізмів, найскладніших для тлумачення, адже в їх склад, по-перше, входить компонент, який поза межами цього фразеологізму не вживається, а по-друге, значення всього фразеологізму неможливо встановити зі значення слів, що входять до його складу. при перекладі на іншу мови таким фразеологізмам можливо лише знайти відповідник - синонім у мові перекладу. напр. , байдики бити (нічого не робити) , баглаї напали (лінуватися) , золоті верби ростуть (не виходить нічого путнього) тощо.  фразеологія певного народу твориться протягом сотен років у процесі живого мовлення та рідше у творчості поетів та письменників (крилаті фрази) за внутрішніми законами мови. вона охоплює всі найважливіші сфери життя - дає характеристику людям і предметам, ознакам та діям, явищам суспільного життя. вивчаючи фразеологію певної мови, ми відкриваємо для себе й таємниці менталитету народу-носія, розуміємо його ставлення до певних явищ життя.  фразеологія прикрашає художнє мовлення, увиразнює зміст повідомлення, використовується для індивідуалізації мови героїв, створення певного історичного, національного та соціального колориту. 

Тема:   зображення фантастичної події: хлопець-козопас потрапив у місто, де живуть тільки яяни. ідея:   засудження тих, хто чує тільки власне «я», до всього іншого — байдужі, возвеличення доброти, чуйності, прагнення подати безкорисливу тому, хто її потребує. основна думка:   сутність людського життя, призначення людини на землі — не відокремлюватися від суспільства, від оточуючих тебе людей, не занурюватися в особистому «я», а ближньому, відчувати власну необхідність для іншого. жанр:   казка-притча. переказ (сюжет)  «казка про яян»  хлопець, випасаючи кіз, погнався за однією, яка відокремилася від решти, і, «посковзнувшись, упав у глибочезне провалля». пастушок потрапив у місто яян. мешканці цього міста не звертали на нього уваги, бо кожний з них жив своїм внутрішнім «я». однак козопасу пощастило, він зустрів кволого діда. старий розповів йому про мешканців яян. від діда хлопець дізнався, що покинути це місто можна через браму, але до неї слід звернутися на «ти». на знак подяки, поваги до старого, пастушок посадив його собі на плечі і вийшов через відчинену браму. потрапивши додому, замість діда на своїх плечах він побачив мішок, наповнений самоцвітами. сюжетні лінії «казка про яян»  • перебування хлопця у місті яян, розповідь про цих мешканців; • попереднє життя старця (юнги). композиція  «казка про яян»  події у творі швидко розгортаються. за невеликий час хлопець знайомиться з життям яян, дізнається про можливість потрапити додому, і врешті-решт його мрія здійснилася. експозиція:   випасаючи кіз, пастушок раптово потрапляє до міста, де мешкають яяни. зав’язка:   через розповіді дідуся хлопець знайомиться з життям яян. кульмінація: віднайдена можливість покинути яян через браму, яка на прохання хлопця відчинилася. розв’язка:   хлопець на рідній землі, на плечах у нього замість діда мішок із самоцвітами. проблематика «казка про яян»  • я — ти — суспільство; • бездушність і доброта; • повага і особиста надмірна гордість. казково-притчеві ознаки твору  «казка про яян»  казкові особливості:   пастушок перечепився, упав і потрапив до іншої місцевості;   місто з вузьких довгих веж, що весь час завалювалися;   спосіб життя яян;   брама у місті відкривається тоді, коли до неї звернешся і скажеш звичайнісіньке «ти»;   брама — жива істота (чекала, коли до неї звернуться);   замість дідуся на плечах хлопця — мішок, по гузир наповнений самоцвітами;   сім брам;   щасливе закінчення твору. повчальне (притчеве) значення твору:   повага до старших;   уміння боротися з труднощами і долати їх;   відчувати не тільки своє «я», а також «я» оточуючих;   нічого немає кращого за рідну домівку, країни.